Ульріх де Мезьєр

Карл Ернст Ульріх де Мезьєр (нім. Karl Ernst Ulrich de Maizière; 24 лютого 1912, Штаде — 26 серпня 2006, Бонн) — німецький офіцер, оберст-лейтенант генштабу вермахту, генерал бундесверу.

Ульріх де Мезьєр
нім. Karl Ernst Ulrich de Maizière
Генерал де Мезьєр (вересень 1966).
Народився	24 лютого 1912(1912-02-24)[1][2][…]  Штаде, Провінція Ганновер, Прусське королівство, Німецька імперія[1]
Помер	26 серпня 2006(2006-08-26)[1] (94 роки) або 27 серпня 2006(2006-08-27)[3] (94 роки)  Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Посада	General Inspector of the Bundeswehrd і Inspector of the Armyd
Військове звання	генерал
Рід	Maizièred
Брати, сестри	Clemens de Maizièred
У шлюбі з	Eva de Maizièred
Діти	Томас де Мезьєр і Andreas de Maizièred
Нагороди	Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Великий офіцер ордена Почесного легіону Командор ордена Почесного легіону Легіон Заслуг (Командор) (США) Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
IMDb	ID 0210024
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син держслужбовця, вченого-юриста, офіцера запасу Вальтера де Мезьєра і його дружини Елізабет, уродженої Дюкерс. Ульріх де Мезьєр спочатку мріяв стати музикантом. Він навчався в Ганноверській гуманістичній гімназії імені імператора Вільгельма, багато читав і добре грав на фортепіано. Однак в 1930 році, після отримання абітура, змінив свої плани, ставши фанен-юнкером 5-го піхотного полку в Штеттіні. Учасник Другої світової війни, був поранений на Східному фронті, потрапив у полон . У британському таборі для військовополонених на території Бельгії завідував бібліотекою, де було 750 книг. В останні місяці війни був першим офіцером Генерального штабу і брав участь в переговорах з Червоною армією про капітуляцію Німеччини.

Генерал де Мезьєр (2005).

В 1947/51 роках навчався і працював в сфері книжкової і нотної торгівлі. В 1951 році повернувся на військову службу, брав активну участь у створенні бундесверу. З 1966 року — генерал-інспектор бундесверу. В 1972 році вийшов у відставку. До кінця життя співпрацював з Федеральним міністерством оборони.

Звання

• Лейтенант (1 серпня 1933)
• Обер-лейтенант (1 жовтня 1935)
• Гауптман (1 квітня 1939)
• Майор генштабу (1 квітня 1942)
• Оберст-лейтенант генштабу (1 червня 1943)
• Оберст (21 грудня 1955)
• Бригадний генерал (22 грудня 1956)
• Генерал-майор (30 липня 1962)
• Генерал-лейтенант (1 жовтня 1964)
• Генерал (25 серпня 1966)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (1939)
  • 1-го класу (1944)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Орден Почесного легіону (Франція)
  • командорський хрест (1962) — нагороджений особисто президентом Шарлем де Голлем за внесок в розвиток франко-німецької дружби.
  • великий офіцерський хрест (1969)
• Премія барона фом Штайна (1964)
• Легіон Заслуг (США), командорський хрест (1969)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою (1970)
• Почесний президент Товариства Клаузевіца (1983)
• Премія Германа Елерса (1986)

Див. також

• Андреас де Мезьєр
• Лотар де Мезьєр
• Томас де Мезьєр

Література

• Soldatische Führung – heute. Vorträge und Reden zur Aufgabe und Situation der Bundeswehr, R. v. Decker’s Verlag G. Schenck, Hamburg 1966; 2. erweiterte und 3. Auflage unter dem Titel Bekenntnis zum Soldaten. Militärische Führung in unserer Zeit, 1971, ISBN 3-7685-2271-7.
• Führen – im Frieden. 20 Jahre Dienst für Bundeswehr und Staat, Bernard & Graefe, München 1974, ISBN 3-7637-5134-3.
• Verteidigung in Europa-Mitte. Studie im Auftrag der Versammlung der Westeuropäischen Union, Lehmann, München 1975, ISBN 3-469-00554-0.
• In der Pflicht. Lebensbericht eines deutschen Soldaten im 20. Jahrhundert, Mittler, Herford Bonn 1989, ISBN 3-8132-0315-8 (Автобіографія).
• Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. 1955 – 1999. die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 3: Laegeler – Quiel. Biblio-Verlag, Osnabrück 2005, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 166.
• Bernd Freytag von Loringhoven, Hans-Adolf Jacobsen (Hrsg.): Im Dienst der Friedenssicherung. General Ulrich de Maizière. Beiträge zu seiner Verabschiedung als Generalinspekteur des Bundeswehr (1966–1972). Bernard & Graefe, Frankfurt am Main 1972, ISBN 3-7637-5115-7, OCLC 3088037 (Bibliographie der Schriften von Ulrich de Maizière auf S. 199–204).
• Reiner Pommerin: General Ulrich de Maizière. In: Europäische Sicherheit & Technik 61 (2012) 2, S. 44–46.
• Clemens Range: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. E.S. Mittler, Herford 1990, ISBN 3-8132-0350-6. OCLC 24212012
• Andreas Schumann: Familie de Maizière – Eine deutsche Geschichte Orell Füssli, Zürich 2014, ISBN 978-3-280-05531-1.
• Viktor Toyka, Rüdiger Kracht: Clausewitz-Gesellschaft. Chronik 1961–2011. Hrsg. durch die Clausewitz-Gesellschaft, Hamburg 2011, ISBN 978-3-9810794-6-3, S. 39–40.
• John Zimmermann: Ulrich de Maizière, General der Bonner Republik. 1912 bis 2006 Oldenbourg, München 2012, ISBN 978-3-486-71300-8.
• John Zimmermann: Der Prototyp: General Ulrich de Maizière. In: Helmut R. Hammerich, Rudolf J. Schlaffer (Hrsg.): Militärische Aufbaugenerationen der Bundeswehr 1955 bis 1970. Ausgewählte Biografien (= Sicherheitspolitik und Streitkräfte der Bundesrepublik Deutschland. Band 10). Im Auftrag des Militärgeschichtlichen Forschungsamtes, Oldenbourg, München 2011, ISBN 978-3-486-70436-5, S. 409 ff.