Loading AI tools
Центр Разумко́ва (повна назва — «Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова») — провідний недержавний аналітичний центр України[3], що здійснює дослідження державної політики. Заснований 19 серпня 1994 року. Згідно з Рейтингом аналітичних центрів світу, який щороку публікує Університет Пенсильванії, за матеріалами самого центру, він входив у 2016 році до п'ятірки найкращих аналітичних центрів Центральної і Східної Європи[ангажоване джерело][4].
| Центр Разумкова | |
|---|---|
| На честь | Разумков Олександр Васильович |
| Тип | Державна політика, аналітика |
| Засновано | 15 серпня 1994 |
| Країна |  Україна |
| Штаб-квартира | Київ, Україна |
| Центральний орган | Рада Разумкова |
| Генеральний директор | Пинзеник Павло Васильович[1] |
| Бюджет | 20,5 млн гривень (2015)[2] |
| Код ЄДРПОУ | 20063407 |
| Вебсайт: razumkov.org.ua | |
Складається з соціологічної служби та шести підрозділів — «програм»:
- військові програми
- економічні програми
- енергетичні програми
- міжнародні програми
- політико-правові програми
- суспільні програми
Готує аналітичні доповіді, статті, соціологічні дослідження, коментарі з актуальних проблем державної політики. Результати досліджень розміщуються у журналі «Національна безпека і оборона», на інтернет-сторінці [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.], представляються на публічних обговореннях, друкуються у ЗМІ.
Дослідження Центру Разумкова використовували в роботі міжнародні організації (ОБСЄ, ООН), посольства іноземних держав, міжнародні донорські організації, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента України, інші державні установи, українські й іноземні підприємства, банки.
У Рейтингу аналітичних центрів світу 2015, який щороку публікує Університет Пенсильванії, Центр Разумкова має найкращі показники серед українських аналітичних центрів, зокрема:
- 42 місце серед 137 найкращих аналітичних центрів світу без урахування США;
- 60 місце серед 175 найкращих аналітичних центрів світу з урахуванням США;
- 5 місце серед 90 найкращих аналітичних центрів Центральної та Східної Європи.[5]
Центр Разумкова об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. У Центрі Разумкова постійно працюють 35 осіб і понад 100 — за контрактом. Всеукраїнські опитування соціологічної служби Центру Разумкова здійснюють більше 300 інтерв'юерів.
Експерти Центру Разумкова поділяють цінності демократії та верховенства права, захисту прав і свобод людини, відповідальності держави перед суспільством, ефективної державної політики, свободи засобів масової інформації, активної участі політичних партій і неурядових організацій у визначенні основних засад і пріоритетів державної політики, демократичного цивільного контролю над військовою сферою, ринкової економіки, захисту навколишнього середовища, дружніх відносини з усіма державами, попередження конфліктів, дотримання законодавства України і міжнародного права, передбачуваності й надійності України у відносинах з іноземними партнерами.
Найвідоміші експерти Центру Разумкова: Андрій Биченко, Володимир Саприкін, Микола Сунгуровський, Михайло Міщенко, Валерій Чалий, Людмила Шангіна, Василь Юрчишин, Віктор Мусіяка.
Керівники:
- Анатолій Гриценко — з грудня 1999 року по лютий 2005, міністр оборони України (2005—2007).
- Анатолій Рачок — з 1999 року і дотепер.
Відіграв важливу роль під час «Помаранчевої революції». Опитування на виході з виборчих дільниць (exit-poll), проведене під час другого туру президентських виборів 2004 року соціологічною службою центру спільно з Київським міжнародним інститутом соціології та Фондом «Демократичні ініціативи», засвідчило високий рівень фальсифікації волевиявлення, що й стало одним із найвагоміших приводів для акцій протесту. Згодом у Верховному суді України було доведено факти фальсифікації виборів.
Записи, ймовірно зроблені в кабінеті колишнього президента України Леоніда Кучми колишнім майором Державної служби охорони Миколою Мельниченком, містять розмову про роботу Центру Разумкова[6][7][неавторитетне джерело]:
Кучма: Ты мне насчет этого самого... Надо Смешко сказать. Он же распространяет слухи, что президент в маразме. Очень корректно. Кузьмук: Я сегодня этим займусь.
Кучма: И говорят, что там полковник какой-то в министерстве обороны - может, это ложь, конечно, - но говорят, что имеет также отношение к этому.
Кузьмук: Полковник может есть такой - Гриценко. Украинский центр. Тут меня много есть на него. Он распространяет, чтобы прикрыть деньги.
Кучма: Украинский центр?
Кузьмук: Украинский центр экономических и политических исследований, который покойный Саша Разумков создал, а Владимир Павлович Горбулин всю нечисть скинул ему. И вот они творят. У нас такие данные уже есть, что... Ну, служба безопасности не хочет заниматься, потому что они когда-то их зацепили. Поэтому позвольте мне, я их растопчу. Сам.
Кучма: Я же помню, это же они это самое совещание провели. Обгадили все министерство обороны.
Кузьмук: Ладно, если бы гадили в своей работе только министерство обороны в своем государстве. Они ж... Мадлен Олбрайт, у меня стенограмма не та, что вам давали, а та, что я оттуда забрал. Мое же дитя сидело там.
Кучма: Ага!
Кузьмук: Так Тарасюк же слова им не сказал.
Кучма: Да?!
Кузьмук: Конечно! Я ему сказал: "Как же так?! Мы что, в рабах [...]?! Так она же сказала словами этого центра! Слово в слово! Оплот их [...]. За их деньги. Я Смешко пару раз дал.
Кучма: Пусть там разберутся, кто финансирует.
Кузьмук: Я найду. Оттуда все распространение, что я в курсе их дел. Это все оттуда пошло. На Верховной Раде, с Верховной рады - туда. Уже столько информации. И Сергеев [министр обороны России] мне подкинул информацию. Он же мне дал на Смешко. Мне сразу пришло. Вот они что пишут. Это ж надо передавать документы в российскую газету! Вот она - "Независимое военное обозрение". И вот гадят все полностью. [ймовірно, показує статтю в газеті] Ни одна цифра не соответствует. И журнал опубликовал за деньги Галака.
[Кучма проглядає статтю]
Кучма: Так это Украинский центр, автор...
Кузьмук: Да, Гриценко, Украинский центр экономических и политических исследований.
Кучма: Ничего не осталось!
Кузьмук: Гриценко, бывший полковник, в Америке крутился, там его вербанули [...]. И он свободно поживает. Американцы платят, голландцы платят, а мы сидим и смотрим. Пора мне уже Смешко разочек прихлопнуть.
«Ця організація політично нейтральна (наскільки це можливо в умовах політичної боротьби в Україні)». Газета «Neatkarīgā Rīta Avīze», Латвія, 15 червня 2008 р.[8]
«Крім фальсифікованих чи взятих „зі стелі“ цифр, якими зазвичай зловживають ефемерні „соціологічні центри“, існують ще й вельми точні дані про настрої суспільства, одержані за допомогою наукових методів дослідниками, які вже тривалий час працюють на своєму полі і мають високу репутацію у колег. Саме таку репутацію має соціологічна служба Центру Разумкова.» Сергій Грабовський, політолог.[9]
«Так, можна з певною недовірою ставитися до висновків цього центру, що активно підтримав „помаранчеву революцію“ 4 роки тому, а нині відстоює інтеграцію України до НАТО. Проте, в принципі, його дані в багато чому підтверджуються й іншими дослідженнями.» Газета «2000», 12 червня 2008 р.[10]
«Якщо Нафтогаз був не в змозі самостійно скласти грамотні європейські контракти, чому б йому не найняти той же Центр Разумкова, який підготував спеціальний номер журналу на цю тему? Заплатити б йому 5, 10, та всі 100 мільйонів доларів! Це — значно менше, ніж можливі втрати від підписаного контракту». Ігор Воронін, директор компанії Укргаз-Енерго[11]
«Персональний склад Конституційної ради відверто розчаровує. З 97 її членів … 9 представників об'єднань громадян, серед яких неупередженими можна вважати, на мою думку, тільки дві інституції — Центр Разумкова та Українську гельсінкську спілку з прав людини». Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи.[12]
«В Україні майже всі політологи представляються керівниками дослідницьких центрів, проте повноцінних колективів — одиниці. Найвідоміший з них — Центр Разумкова, в якому працюють (на сьогоднішній день) 27 чоловік, проводяться стажування деяких аналітиків-початківців. В основному ж в політологічних „центрах“ й „інститутах“ трудяться щонайбільше 3-4 людини, а в мас-медіа виступає як політолог тільки директор організації.» Журнал «Фокус», 27 листопада 2007 р.[13]
«Неефективність, а подекуди і відверта неспроможність державних інститутів, хоч як боляче про це писати, вимагають від громадянського суспільства посилити свій вплив. Наявність неабиякого потенціалу доводить Талліннська оцінка безпекової ситуації[14], підготовлена організаціями третього сектору під орудою Центру Разумкова». Володимир Горбулін, «Дзеркало тижня»[15]
«Фонд імені Разумкова — з усіма обмовками, це все-таки найавторитетніша соціологічна служба.» Вадим Карасьов (український політолог), газета «Совершенно секретно»[16], 17 листопада 2009 року.
Центр Разумкова подекуди згадується у пресі під низкою помилкових назв:
- Центр Розумкова
- Фонд Разумкова
- Інститут Разумкова
- Центр досліджень Разумкова (українська служба Бі-бі-сі) [Архівовано 10 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Центр соціальних і політичних досліджень імені Разумкова (агенція «Новости-Украина»)
- Центр аналітичних досліджень імені Разумкова (Газета «Поступ»)
- Соціологічний Центр імені Разумкова (Севастопольская газета)
- Центр соціологічних і політичних досліджень імені О. Разумкова (DayliOnline.ru)
У травні-червні 2009 року в інтернеті з'явилися перші анекдоти, у яких Центр Разумкова або фігурує безпосередньо, або теми анекдотів перегукуються з недавніми дослідженнями Центру Разумкова. Авторство, швидше за все, належить політико-гумористичному сайту «Параска.інфо», хоча на самому сайті першоджерела поки не знайдено.[17]
 |
Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова придбав спеціальне устаткування (мікроскоп) для точнішого вивчення рейтингу чинного Президента України. |  |
Рівень підтримки дій Віктора Ющенка на той час справді був низьким і майже дорівнював похибці дослідження.
- Інтернет-сторінка Центру Разумкова [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
