Тім Талер, або Проданий сміх
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тім Талер, або проданий сміх (нім. Timm Thaler oder Das verkaufte Lachen, 1962) — казково-філософська повість німецького письменника Джеймса Крюса. Згідно з оксфордською дитячою літературною енциклопедією — це найвідоміша дитяча книга Крюса[1].
За основу твору письменник використовував середньовічну легенду про доктора Фауста, який уклав угоду з дияволом, обмінявши свою безсмертну душу на безмежні знання і мирські задоволення.
Книга являє собою першу частину трилогії про Тіма Талера, куди входять також повісті «Ляльки Тіма Талера, або Продане людинолюбство» (1977) та «Неле, або Вундеркінд» (1986).
Дія повісті відбувається незабаром після Другої світової війни. Оповідач, від імені якого ведеться розповідь, знайомиться в друкарні Лейпцига з чоловіком середнього віку з дивно дзвінким дитячим сміхом. Вони спілкуються протягом декількох вечорів, і Тім Талер (так звати чоловіка) розповідає письменнику історію свого дитинства. Історія настільки цікава, що письменник вирішує записати і опублікувати її. Незабаром, при загадкових обставинах з'являється таємничий незнайомець із проханням не писати і не друкувати історію Тіма. Він пропонує за це великі гроші. Але цей рукопис дуже важливий для письменника, і він відхиляє всі пропозиції незнайомця.
Тім Талер — маленький хлопчик, який жив у 1920-ті роки, у великому місті Центральної Німеччини. Він втрачає обох батьків. Спочатку вмирає мати. Дуже скоро його батько знову одружується, і для Тіма настають важкі часи: мачуха нещадно використовує його, практично не піклуючись про його стан, а зведений брат Ервін постійно чіпляється до нього, зводить на нього наклепи і не дає спокійно робити уроки. Єдине, що скрашує Тіму життя і допомагає пережити будь-які біди — це його заразливий сміх та іподром, куди вони з батьком ходять щонеділі. Через важке сімейне становище Тім насилу доучується до п'ятого класу, коли від нещасного випадку на будівництві раптово гине його батько.
У день похорону Тім приходить на іподром, де знайомиться з багато одягненим паном у картатому костюмі, який називає себе бароном Томасом Трочем. Троч пропонує Тіму укласти дивну угоду: хлопчик здобуде здатність вигравати будь-яке парі, але в обмін на це Троч забирає у Тіма його щасливий сміх. При цьому, якщо Тім кому-небудь розповість про їхню угоду, то він назавжди втратить не тільки сміх, але й здатність вигравати. Тім погоджується на угоду, оскільки зі смертю батька йому стає все важче сміятися. Мачуха Тіма, дізнавшись про його дар, використовує його у своїх корисливих цілях — вони постійно ходять на іподром, і на якого б коня Тім не поставив гроші, він завжди виграє. В результаті раніше бідна сім'я починає розкошувати, але Тім щасливішим від цього не стає — нездатний тепер сміятися, він усім здається похмурим, через що люди, які його любили, починають думати, що він пишається своїм багатством і задирає носа.
Не витримавши всього цього, у свої 14 років, після закінчення початкової школи хлопець утікає з дому в нікуди, сподіваючись коли-небудь повернути свій сміх. Тім приймає таке рішення під впливом лялькової вистави «Липкохвіст» (за казкою братів Гримм «Золота гуска»). Спочатку він випробовує свій дар на міцність, укладаючи різні парі, тому що за однією з умов угоди, якщо Тім програє хоч раз парі, то сміх до нього повернеться. Однак, усе виявляється дуже складно: навіть найнеймовірніші парі дивним чином збуваються на користь Тіма. Так він укладає парі, що стане найбагатішою людиною у світі. І тут стає відомо, що Томас Троч помер, але заповідав увесь свій статок Тіму, а оскільки хлопчик ще неповнолітній, то його опікуном призначений брат-близнюк покійного — Тобіас Троч, який насправді виявляється не ким іншим, як самим Трочем.
Так Тім опиняється у повній владі барона і поступово дізнається про всю його сутність. Зокрема, з'ясовується, що барон купив сміх Тіма, тому що багатій, який вміє так дзвінко, по-дитячому сміятися, легко може заволодіти людськими душами і серцями, і, відповідно, наживатися на цьому. У якийсь момент Тім читає ім'я Троча (в оригіналі — Lefuet) навпаки і виявляє, що воно читається як «чорт» (нім. Teufel).
За допомогою друзів (рульового Джонні, пана Рікерта і Крешимира, який, як з'ясувалося, колись уже укладав угоду з Трочем) Тіму таки вдається знайти слабке місце в угоді та отримати назад свій сміх: він просто укладає парі на один гріш, що вміє сміятися, що в підсумку і відбувається. Джонні, Рікерту і Крешимиру повертається пароплавство, а Троч, який програв, стає самітником і починає цуратися і побоюватися людей.
Для глибшої ілюстрації «диявольської» сутності барона Крюс використав техніку анаграми в написанні імені барона. У першоджерелі його ім'я німецькою мовою звучить як Lefuet, тобто Teufel у зворотному написанні, що в перекладі означає «диявол».
Книга містить також гостру критику суспільства капіталістичного споживання. Особливо гостро це вдається автору в описі соціального підйому мачухи Тіма і релігійного поклоніння перед наживою з боку барона. Найімовірніше, на межі цього проявляються «сатанинські» примхи барона, а також його поплічників, таких як демон Бегемот[2], замаскований під синьйора Грандіцці.
В романі є інший, прихований план: Крюс висвітлює тезу насильства над дітьми, малюючи психологічний профіль Тіма Талера, як дитини, над якою зробили зловживання. Крюс написав драму про хлопчика, якого сильна доросла людина робить слухняним[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
