Тюленєв Микола Олександрович

Мико́ла Олекса́ндрович Тюле́нєв (*5 квітня 1889, Ганнівка — †12 грудня 1969, Київ) — агромеліоратор, доктор сільськогосподарських наук (1940), професор (1955), член-кореспондент Академії наук України (1948).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тюленєв.

Тюленєв Микола Олександрович
Народився	5 квітня 1889(1889-04-05)  Ганнівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	12 грудня 1969(1969-12-12) (80 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	агроном
Галузь	меліорація
Alma mater	Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Членство	НАНУ

Біографічні відомості

Народився 5 квітня 1889 року в с. Ганнівка П'ятихатського району Дніпропетровської області (нині Петрівський район Кіровоградської області) в сім'ї службовця^[1]. Після закінчення гімназії вчився на сільськогосподарському відділі Київського політехнічного інституту. Серед його однокурсників і найкращих друзів був Олексій Шкабара, згодом — фундатор науково-освітньої культури боліт та луківництва в українському Поліссі. Деякий час працював у Департаменті землі, згодом близько десяти років був науковим співробітником Радовельської болотної дослідної станції на Житомирщині.

Наукова кар'єра

В Українському науково-дослідному інституті гідротехніки і меліорації працював консультантом та обіймав посаду завідувача відділом.

У повоєнний час трудився в Київському гідромеліоративному інституті. З 1949 р. працював в Інституті фізіології рослин і агрохімії АН України, де розробляв агротехніку вирощування цукрових буряків та інших культур і методику досліджень на торфоболотних ґрунтах. Сконструював разом із колегою С. І. Рудичем п'ятикорпусну кротово-дренажну машину, що дала можливість підвищити врожаї сільськогосподарські їх культур до 40 відсотків.

Розроблена ним методика дослідів на торфоболотних ґрунтах свого часу була прийнята науковими установами Радянського Союзу. З 1964 р. до останніх днів життя працював професором-консультантом Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації.

Наукові інтереси

Коло його наукових інтересів — освоєння осушених торфоболотних ґрунтів для сільського господарства.

Наукові праці

Автор 250 наукових і науково-популярних праць із питань сільськогосподарського освоєння осушених торфоболотних ґрунтів, серед яких монографії:

• «Культура цукрових буряків на осушених торфових ґрунтах України» (1938),
• «Осушення та освоєння боліт і заболочених земель» (1952),
• «Вирощування картоплі, овочевих та кормових культур на осушених болотах України» (1952),
• «Сіяні луки та пасовища на осушених торфових ґрунтах» (1953).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.