Туркевич Лев Софронович

о. Лев Туркевич (світське Лев Софронович Туркевич; 1846 — 10 січня 1920, Львів) — український церковний діяч, греко-католицький священник, крилошанин, ректор Львівської духовної семінарії (1893–1902), декан Львівського деканату. Дід українського композитора і шахіста Льва Івановича Туркевича.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Туркевич.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лев Туркевич.

о. Лев Туркевич
Народився	1846(1846)
Помер	10 січня 1920(1920-01-10) м. Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	українець
Діяльність	Ректор Львівської духовної семінарії (1893—1902)
Відомий завдяки	церковний діяч, священик УГКЦ
Родичі	Туркевич Лев Іванович
Нагороди	Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою» Кавалер ордена Леопольда (Австрія)

Життєпис

Народився в сім'ї священника Софрона Туркевича. Після висвячення у 1872 році став капеланом у селі Сухоріччя Львівського заміського деканату (1872–1881). Згодом переїхав до Львова, де протягом 1881–1886 років виконував обов'язки пароха при карному закладі для чоловіків. З вересня 1886 року обійняв посаду греміального крилошанина капітули новоствореної Станіславівської єпархії і став членом церковного суду^[1].

У 1890 році повернувся до Львова, де обійняв посади греміального крилошанина, радника і референта митрополичої консисторії. У душпастирській діяльності брав участь як львівський декан і парох Свято-Юрської архикатедральної парафії, яким був включно до 1895 року^[1].

Згодом відійшов від душпастирської роботи. Протягом 1893–1902 років виконував обов'язки ректора Львівської духовної семінарії, був членом просинодальної іспитової комісії, головою Товариства св. Апостола Павла. У 1894 році він зайняв посаду прелата канцлера, а в 1895 — архідиякона і декана митрополичої капітули, отримав титул домашнього прелата Його Святості Папи Лева XIII, очолював Товариство дяків. У 1902 році додав ще й обов'язки директора пресвітерського дому. Наступного року повернувся до душпастирської роботи, знов обійнявши посаду львівського декана (до 1920 року)^[1].

Помер 10 січня 1920 року у Львові і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі^[2].

Відзнаки

• Хрест «Pro Ecclesia et Pontifice» (1893),
• Лицарський хрест ордена Леопольда (1898)^[3][4],
• домашній прелат Його Святості Папи Лева XIII.

Примітки

1. Наталія Колб. «З Богом за Церкву і вітчизну»… — С. 282.
2. Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
3. Odznaczenia jubileuszowe // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
4. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 61.(нім.)

Джерела

• Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0
• Наталія Колб. «З Богом за Церкву і вітчизну»: греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття. — Жовква: Місіонер, 2015. — 372 с. — ISBN 978-966-02-7230-9