Тимусь Юрій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимусь.

Тимусь Юрій Володимирович (2 травня 1987 року — 31 березня 2022 року с. Рибацьке, Донецька область)  — український військовий льотчик 1-го класу, Підполковник Збройних Сил України, інструктор, командир вертольота МІ-8, учасник російсько-української війни та миротворчих місій в Африці. Герой України (2024, посмертно).

Юрій Тимусь Юрій Володимирович Тимусь
Підполковник
Загальна інформація
Народження	2 травня 1987(1987-05-02) м. Броди
Смерть	31 березня 2022(2022-03-31) (34 роки) с. Рибацьке, Маріупольський район, Донецької області (Евакуація поранених на вертольті з Маріуполя "Азовсталі", збиття вертольоту.)
Національність	українець
Alma Mater	ХНУПС імені Івана Кожедуба
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Київ
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 2 травня 1987 року у с. Дітківці, Бродівського району, Львівської області.

У 2008 році після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба пішов служити в 16-ту окрему бригаду армійської авіації.

Військовий льотчик першого класу, інструктор вертольоту Мі-8, 16 ОБрАА (в/ч А2595).

Неодноразово брав участь у миротворчих місіях в Ліберії, Конго. З 2014 року захищав територіальну цілісність та сувернітет України, виконував завдання в АТО/ООС^[1].

З початком російського вторгнення 2022 року здійснював оборону Києва за що був нагородженим Орденом «За мужність» ІІІ ст.

Загинув 31 березня 2022 року разом із членами екіпажу Іваном Ваховським та Денисом Бадіком під час виконання бойового завдання з забезпечення медикаментів та продовольства на завод «Азовсталь» у м. Маріуполь, та евакуації тяжко поранених українських військових. Росіяни збили український вертоліт МІ-8, в районі села Рибацьке Маріупольського району. Це був п'ятий із семи рейсів на Азовсталь.

Похований 20 березня 2024 року на центральному кладовищі у місті Броди Львівської області.

Залишилася дружина та троє дітей.

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (30 вересня 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[2];
• орден «За мужність» III ступеня (10 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].
• За участь в антитерористичній операції
• Нагрудний знак «За зразкову службу»
• Медаль «15 років сумлінної служби»
• Нагрудний знак «Учасник АТО»
• Відзнака командувача об'єднаних сил «Козацький хрест ІІІ ст.»
• Відзнака командувача об'єднаних сил «Козацький хрест ІІ ст.»