Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Технологі́чні власти́вості матеріа́лів (англ. Manufacturing properties of materials) — це комплекс фізико-хімічних властивостей цих матеріалів, зумовлених станом, складом і структурою в процесі взаємодії речовини з технологічним середовищем, тобто під час їх оброблення.
Оброблюваність матеріалу — здатність матеріалу піддаватись обробленню[1] є основним критерієм його технологічності. Розрізняють матеріали з низькою, нормальною та підвищеною оброблюваністю.
Ливарні властивості (англ. Castability) матеріалу визначають його здатність до переробки в рідкому стані з метою отримання виливків певних розмірів, форми та властивостей. Показники ливарних властивостей:
Визначення ливарних властивостей проводяться випробуваннями на рідкоплинність, усадку, схильність до ліквації.
Деформівність (оброблюваність тиском) (англ. ductility, deformability) — це здатність матеріалу сприймати пластичну деформацію без порушення цілісності в процесі формозміни тиском в холодному або гарячому стані. Цю властивість враховують при вальцюванні, куванні, волочінні, штампуванні та інших видах обробки матеріалів. Деформівність заготовки при пресуванні, вальцюванні, штампуванні, волочінні тощо називається, відповідно, пресованістю, вальцованістю, штампованістю, протягуваністю і т. д.
Термін «Ковкість» (англ. Malleability), виходячи із технологічних основ кування, більшою мірою належить до здатності матеріалу деформуватися при стисненні, це часто характеризуються здатністю матеріалу до набуття форми тонких пластин при куванні чи вальцюванні.
Деформівність і ковкість не завжди корелюють одна з одною: наприклад, золото і деформівний і ковкий метал, тоді як свинець проявляє себе лише як ковкий матеріал[2]. Дуже часто термін «деформівність» через схожість використовується стосовно до обох концепцій. Коли треба підтвердити, що деформівність вживається у смислі «ковкість» часто вживають поняття «технологічна деформівність» як сукупність деформівності, опору деформації та інших технологічних характеристик в умовах конкретного процесу обробки тиском.
Показники деформівності:
Визначення показників деформівності проводять випробуваннями на згин, на перегин, осадку, видавлювання, твердість тощо.
Зварність (англ. Weldability) визначає властивість матеріалу утворювати нероз'ємне з'єднання, якість якого відповідає суцільному. Металевий матеріал вважається зварним до встановленого ступеня цим способом та для даної мети, якщо за відповідної процедури зварювання досягається суцільність металу, яка гарантує відповідність вимогам, що їх пред' являють до зварних з'єднань як щодо їхніх власних властивостей, так і щодо їхнього впливу на конструкцію, складовою частиною якої вони є.[3]. З цього визначення випливає, що зварюваність залежить від чотирьох змінних: матеріалу, технологічного процесу, типу конструкції і її функціонального призначення. Показники зварюваності:
Способи визначення заварності: випробування зварного з'єднання на міцність, твердість та ударну в'язкість.
Здатність до паяння (англ. solderability) — це властивість матеріалу утворювати паяне з'єднання при заданому режимі паяння[4]. На відміну від зварності визначення стандартом поняття «здатність до паяння» не відбиває у прямому виді функціональне призначення паяного з'єднання, хоча в іншій формі воно закладене у терміні «режим паяння».
Під режимом паяння мають на увазі сукупність параметрів та умов, при яких здійснюють паяння[5]. До цієї сукупності належать температура паяння, час витримання при цій температурі, швидкість нагрівання та охолодження, спосіб паяння, припій, флюс (газове середовище), сила притискання заготовок при паяння[5].
Тоді при заданому режимі паяння здатність до паяння — це властивість матеріалу утворювати паяне з'єднання з потрібною міцністю, пластичністю, герметичністю, електропровідністю, корозійною стійкістю тощо.
На здатність до паяння робить вплив низка факторів, які можна поділити на три групи:
Для оцінки здатності до паяння використовують різні методи випробувань та контролю:
Зміцнювальність термічним обробленням визначає здатність матеріалу до загартування. Показники зміцнювальності термообробленням:
Визначення показників: випробування на гарт методом торцевого гартування, твердість, ударну в'язкість, характер зламу.
Оброблюваність різанням (англ. machinability) визначає при обробці матеріалу різанням його опір стружкоутворенню при заданих параметрах шорсткості, точності та якості оброблюваних поверхонь. Показники оброблюваності різанням:
Визначення показників: випробування на оброблювання різанням, на твердість, на ударну в'язкість.
Електрофізична та електрохімічна оброблюваність матеріалу визначає його здатність до розплавлення та випаровування під дією електричного розряду або розчинення в електроліті при електролізі. Показники оброблюваності електрофізичними та електрохімічними методами поділяються на:
Визначення параметрів: шорсткість поверхні, продуктивність обробки.
Металокерамічна оброблюваність визначає здатність матеріалу до утворення порошкових формовок та спечених виробів. Показники:
Визначення показників: випробування на текучість, спресовуваність та спікливість порошків.
Технологічні властивості матеріалу зумовлюють застосування відповідних методів їх обробки. Так, основним ливарним сплавом є чавун завдяки його добрим ливарним властивостям; сталь же головним чином обробляють тиском; маловуглецева сталь добре зварюється, але вона не може зміцнюватись загартуванням, високовуглецева сталь — навпаки. Проблеми надійності функціювання технологічних процесів, їх безвідходності та перспективності вирішуються на основі достовірної оцінки оброблюваності матеріалів. Таку оцінку отримують шляхом вимірювань, технологічних випробовувань та проб. Ними визначають ступінь оброблюваності матеріалу тим чи іншим способом.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.