Теофіл Антіохійський

Теофіл Антіохійський^[2] (грец. Θεόφιλος Αντιοχείας;? — 183 — 185 років) — ранньохристиянський апологет II століття, єпископ Антіохійський. Християнський святий, відзначається в лику святителів.

Теофіл Антіохійський
Θεόφιλος Αντιοχείας
Народився	2 століття
Помер	183-185[1] Антіохія, Римська імперія
Шанується	Римо-католицька церква, Православна церква
У лику	святитель
День пам'яті	13 жовтня
Медіафайли на Вікісховищі

Життєпис

Народився в Сирії, отримав гарну освіту і став християнином під впливом читання пророчих книг. Згідно з «Церковною історією» Євсевія Теофіл був шостим після апостолів єпископом Антіохії; вступив на Антіохійську катедру в 169 році. Теофіл став відомим за свою боротьбу проти різних християнських лжевчень (гностицизму, доктрини Маркіона). Так про його діяльності писав Євсевій:

А позаяк єретики, немов кукіль, засмітили чисте поле апостольського вчення, то всюди пастирі церковні відганяли їх, як хижих звірів, від овець Христових, то наставляючи і переконуючи самих братів, то вступаючи до відкритої боротьби з противником: знищували їх усними міркуваннями; незаперечно викривали їхні вчення доводами з письмових джерел. Що й Теофіл виступив разом з іншими в цій боротьбі, зрозуміло з його чудової книги проти Маркіона; вона разом з іншими, нами згаданими, збереглася донині.^[3]

— Євсевій Кесарійський. «Церковна історія»

Літературна спадщина

• «Послання до Автоліка» — збереглося в рукописі XI століття. У цій праці Теофіл першим вживає термін «Трійця» щодо Бога:

  «… три дні, які були перед заснуванням світил, суть образу Трійці, Бога і Його Слова та Премудрості»^[4].

  Послання складається з трьох книг і присвячено здебільшого критиці язичництва.
• «Про історичні оповідання» — на цю свою працю Теофіл посилається в «Посланні до Автоліка», але сам текст до нашого часу не зберігся.
• «Проти єресі Гермогена» — текст не зберігся, за твердженням Євсевія, Теофіл використовував при його написанні Об'явлення Івана Богослова.
• «Деякі катехитичні книги» і — не збереглися, згадуються лише в Євсевія.
• «Книга проти Маркіона» — була втрачена після IV століття, згадується Євсевієм і блаженним Ієронімом.
• «Коментарі на Євангеліє та Притчі Соломона» — згадуються Ієронімом^[5]. Не збереглися, крім уривка на притчу про неправильного управителя, що приводиться Ієронімом в листі 97, до Алгазі^[6].

Примітки

1. John Lightfoot, S. Ignatius, vol. ii. p. 166.
2. Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 4. Творець. www.truechristianity.info. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
3. Евсевий Памфил «Церковная история». Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 23 березня 2017.
4. Феофил Антиохийский. Послания к Автолику. 25 лютого 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 23 березня 2017. [Архівовано 2010-02-25 у Wayback Machine.]
5. О знаменитых мужах, Часть 2 читать, скачать - блаженный Иероним Стридонский. azbyka.ru. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 23 березня 2017.
6. Письма 87-117 читать, скачать - блаженный Иероним Стридонский. azbyka.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 23 березня 2017.

Джерела та література

• Феофил Антиохийский. К Автолику. // Сочинения древних христианских апологетов. / Пер. П. Преображенского. СПб., 1895.
  • переизд.: Сочинения древних христианских апологетов. (Серия «Античное христианство. Источники»). СПб.: Алетейя. 1999. С. 128—194.
• Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии (латинская патристика). М.: Мысль, 1979. С. 68-70.

Посилання

• Феофил Антиохийский (Из «Библиологического словаря» священника Александра Меня) [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Сидоров А. И. «Святой Феофил Антиохийский»
• Учение Феофила Антиохийского в цитатах из его послания к Автолику
• Киприан (Керн), архимандрит. Патрология (Глава XI. Святой Феофил Антиохийский)