Теоре́ма Лебе́га про мажоро́вану збі́жність — теорема у функціональному аналізі, теорії ймовірностей і суміжних дисциплінах, що визначає достатні умови рівності границі інтегралів Лебега від збіжної послідовності функцій і інтеграла Лебега від граничної функції цієї послідовності. Твердження не має аналогу для інтеграла Рімана і є однією із значних теоретичних переваг інтеграла Лебега.
Нехай — вимірні функції на просторі з мірою , що приймають значення в чи і задовольняють умови :
- Послідовність функцій збігається за мірою до функції на всій множині .
- Існує функція така що :
Тоді і
при чому виконується :
Доведемо, що :
оскільки є границею вимірних функцій, вона є вимірною. Також оскільки для усіх виконується , то здійснивши граничний перехід одержуємо, звідки .
Використавши і застосувавши лему Фату,
Оскільки то,
звідки
скориставшись цією властивістю можна завершити доведення :
- Умова мажорованості послідовності інтегрованою функцією не може бути опущена, як показує наступний контрприклад. Нехай , де - борелівська -алгебра на , а - міра Лебега на тому ж просторі. Визначимо
- Тоді послідовність не може бути мажорована інтегрованою функцією, і
- В твердженні теореми достатньо вимагати збіжності майже всюди і виконання нерівностей майже всюди.
- Справді якщо позначити і — множина на якій послідовність не збігається до f, то для всіх . Позначивши маємо і перевизначивши на маємо, що задовольняють всі умови теореми і їх інтеграли не змінюються оскільки перевизначення відбулося на множині міри нуль.