Тахір ібн Гусейн

Тахір ібн Гусейн (* 775/776 — 822) — 1-й емір Держави Тахіридів у 821—822 роках.

Тахір ібн Гусейн
Ім'я при народженні	طاهر بن حسین
Народився	775/776 Бушенг
Помер	822 Мерв ·отруєння?
Підданство	Аббасидський халіфат
Національність	перс
Діяльність	воєначальник
Титул	емір
Термін	821—822 роки
Попередник	засновано
Наступник	Талха ібн Тахір
Конфесія	суннізм
Рід	Тахіриди
Батько	Гусейн ібн Мус'аб
Діти	3 сина
Медіафайли у Вікісховищі

Походження

Походив з родини дехканів (землевласників). Його дідусь Разик (або Рузайк) був мавлой — колишнім рабом — Тальха ібн Абда-Аллаха, валі (намісника) Сістана. Завдяки патронату останнього Разик зумів просунутися державними щаблями й закласти основу багатства, отримавши земельні наділи в східному Хорасані. Син Разика — Мус'аб, що спочатку перебував на службі у даї Саліма ібн Абасса, згодом відзначившись під час боротьби Аббасидів проти Омеядів за владу, стає намісником міста Герат (тоді не сильно впливового) і Зіндеджана. Його син Гусейн успадкував посаду намісника Герата, збільшивши вплив своєї родини в Хорасані.

Життєпис

Кар'єра

Тахір був сином Гусейна ібн Мус'аба. Народився у 775 або 776 році в родинному володінні Бушенг (арабською — Пушанг), що неподалік від Герату. Після смерті батька успадкував його посаду намісника Герату. З кінця 790-х років вступив у конфлікт з Алі ібн Ісою ібн Маганом, валі Хорасану, що намагався придушити вплив впливових родин провінції. В результаті Тахіра було заарештовано. Лише після призначення 808 року нового валі — Хартаманиібн Аяна отримав свободу. Того ж року відзначився під час придушення повстання Рафі ібн аль-Лайта, намісника Самарканду, але втратив одне око, внаслідок чого отримав прізвисько «Аль-Аавар» (Одноокий).

У 809 році після смерті халіфа Гаруна ар-Рашида, Тахір опинився серед наближених його сина аль-Мамуна, що став валі Хорасану та Мавераннахра, здобувши значний авторитет. 810 року підтримав наміри аль-Мамуна боротися за владу зі своїм братом — халіфом аль-Аміном. У 811 році очолив Тахір ібн Гусейн 5-тисячне військо проти давнього ворога Алі ібн Іси, військовика халіфа. У вирішальній битві при Реї, що 3 липня того ж року, Тахір завдав поразки 40-тисячному війську ворога. Завдяки цьому північна Персія опинилася під владою аль-Мамуна.

Того ж року Тахір рушив до аджемського Іраку, де у битві при Гамадані завдав поразки 20-тисячному війську халіфа на чолі з Абд ар-Рахманом ібн Джабалем. Навесні 812 року було захоплено Хузістан, південну Месопотамію з Басрою, але боротьба проти аль-Аміна до його прибічників на чолі з аль-Фадлом тривала до вересня 813 року, коли нарешті було захоплено Багдад. За наказом Тахіра аль-Аміна було страчено, а новим халіфом оголошено аль-Мамуна. Останній призначив Тахіра ібн Гусейна валі аль-Джазіри (північно-західна Месопотамія), Сирії та Магрибу.

Протягом 814—817 року фактично Месопотамією, оскільки аль-Мамун перебував у Мерві. Без усіляко успіху боровся проти арабських племен в Сирії, що виступали проти ногво халіфа. Тахір ібн Гусейн перебував у місті Ракка, де створив власне військо та накопичив чималі статки.

У 817 році не запобіг заколоту знаті, яка оголосила халіфом Ібрагіма ібн аль-Махді. Втім у 818 році переміг аль-Фадла, колишнього візира аль-Аміна. У 819 році з'єднався з аль-Мамуном, спільно з яким захопив Багдад. Тоді ж призначено сагібом аль-шурта (на кшталт міністра внутрішніх справ і поліції столиці), валі Багдаду, головним мірабом (начальником іригаційної системи арабського Іраку).

Емір Хорасану

У 821 році Тахіра ібн Гусейн був призначений намісником Хорасана і Мавераннахра. Його син Абдалла став валі Багдаду. Доволі швидко він встановив владу також над Сістаном, Керманом, північною Персією з містом Рей. Своєю резиденцією Тахір незабаром обрав Нішапур, з чим було пов'язано швидке зростання цього міста. Втім його намагання придушити рух хариджитів та боротьба з Алідами в табаристані не мали значного успіху.

822 року віддав наказ не згадувати імені халіфа в п'ятничній хутбі, що означало проголошення незалежності. Став карбувати власну монету. 822 року Тахір раптово помер. Як вважають, він був отруєний шпигунами халіфа аль-Мамуна. Але його владу перейняв син Талха ібн Тахір.

Джерела

• Daniel, Elton L. (1979). The Political and Social History of Khurasan under Abbasid Rule, 747—820. Minneapolis & Chicago: Bibliotheca Islamica, Inc. ISBN 0-88297-025-9.
• Daftary, F. (1998). Asimov, M. S.; Bosworth, C. E. Bosworth, ed. History of Civilization in Central Asia. 4 — The age of achievement: A.D. 750 to the end of the fifteenth century. [S.l.]: UNESCO Publishing
• Kennedy, Hugh N. (2004). The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second ed.). Harlow, UK: Pearson Education Ltd. ISBN 0-582-40525-4.