Тимошенко Юрій Трохимович

Ю́рій Трохи́мович Тимоше́нко (сценічний псевдонім Тарапунька; * 2 червня 1919, Полтава, УНР — 1 грудня 1986, Ужгород, УРСР, СРСР) — український радянський актор, кінорежисер, сценарист, артист розмовного жанру. Лауреат Сталінської премії (1950). Народний артист Української РСР (1960).

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Тимошенко.

Тимошенко Юрій Трохимович
Ім'я при народженні	Юрій Трохимович Тимошенко
Народився	2 червня 1919(1919-06-02) Каленики, Решетилівський район, Полтавська область
Помер	1 грудня 1986(1986-12-01) (67 років) Ужгород, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, комік, сценарист, кінорежисер
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1941)
Роки діяльності	1940-1986
У шлюбі з	Кусенко Ольга Яківна і Пашковська Юлія Максимівна
Провідні ролі	Тарапунька Банщик Мочалкін
IMDb	ID 0863782
Нагороди та премії
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

1937 року закінчив школу № 3; 1941 — Київський театральний інститут. На естраді з 1940.

Під час радянсько-німецької війни виступав разом з Юхимом Березіним на фронті в складі ансамблю пісні й танцю Південно-Західного фронту. Спочатку виступали в образах кухаря Галкіна (Березін) та банщика Мочалкіна (Тимошенко).

Після війни з 1946 в Українській республіканській естраді (з 1959 року — Укрконцерт). У серпні 1946 на Всесоюзному конкурсі артистів естради першої премії удостоєно киян Є. Березіна і Г. Тимошенка (розмовний жанр) ^{[Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]}. 1950 року отримав Сталінську премію за роль солдата Костянтина Зайченка у фільмі «Падіння Берліна». Певний час виконував монологи під прізвиськом Бублика, аж поки Олександр Довженко не запропонував йому прізвисько міліціонера Тарапуньки. Назва пішла від річки Тарапуньки в Полтаві, де Тимошенко провів своє дитинство. Березіну запропонували псевдонім Штепсель, бо він виконував у той час образ електромонтера. Цей дует був популярним протягом 40 років, його екранізовано також і в кіно.

Був одружений з Ольгою Кусенко та Юлією Пашковською. Нагороджений чотирма орденами, а також медалями.

Помер від серцевого нападу під час гастролей. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 31)^[1][2][3].

меморіальна дошка

Фільмографія

Акторські роботи:

• 1939 — «Шуми, містечко»
• 1949 — «Падіння Берліна»
• 1953 — «Тарапунька і Штепсель під хмарами»
• 1953 — «Калиновий гай»
• 1953 — «Доля Марини»
• 1954 — «Веселі зірки»
• 1955 — «Пригоди з піджаком Тарапуньки»
• 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку»
• 1959 — «У цей святковий вечір»
• 1959 — «Зелений фургон»
• 1962 — «Їхали ми, їхали...»
• 1962 — Кіножурнал «Фітіль», новела «Поїдемо навпростець»/ №2
• 1963 — Кіножурнал «Фітіль», новела «Номенхалтура»/ №9
• 1964 — «Легке життя»
• 1969 — «Викрадення»
• 1970 — «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя»
• 1971 — «Де ви, лицарі?»
• 1976 — «Від і до»
• 1980 — «Хвилюйтесь, будь ласка» (фільм-концерт)
• 1986 — «Моя хата з краю»

Режисер-постановник:

• 1953 — «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (у співавт.)
• 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» (у співавт.)
• 1962 — «Їхали ми, їхали...» (у співавт.)
• 1963 — Кіножурнал «Фітіль», новела «Номенхалтура»/ №9 (у співавт.)
• 1970 — «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя» (у співавт.)
• 1980 — «Хвилюйтесь, будь ласка» (фільм-концерт; у співавт.)
• 1986 — «Моя хата з краю» (у співавт.)

Сценарист:

• 1953 — «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (у співавт.)
• 1955 — «Пригода з піджаком Тарапуньки»
• 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» (у співавт.)
• 1962 — «Їхали ми, їхали...» (у співавт.)
• 1962 — Кіножурнал «Фітіль», новела «Поїдемо навпростець»/ №2 (автор тексту)
• 1963 — Кіножурнал «Фітіль», новела «Номенхалтура»/ №9 (у співавт.)
• 1968 — «Рівно двадцять с гаком» (у співавт.)
• 1970 — «Сміхонічні пригоди Тарапуньки і Штепселя» (у співавт.)
• 1976 — «Від і до» (у співавт.)
• 1980 — «Хвилюйтесь, будь ласка» (фільм-концерт; у співавт.)
• 1986 — «Моя хата з краю» (у співавт.)

Пам'ять

Могила Юрія Тимошенка

У Києві, на вулиці Рейтарській, 20/24, де в 1983–1986 роках жив Юрій Тимошенко, встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф)^[4].

В журналі «Перець» № 10 за 1979 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 60-річчю актора.^[5]

Примітки

1. Юрій Тимошенко. 2. То Неру, а це ж Тарапунька. www.ukrinform.ua (укр.). 2 червня 2019. Процитовано 22 лютого 2024.
2. «Тарапуньці» – 104. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 22 лютого 2024.
3. Тишкевич, Марися (2 червня 2023). Юрій Тимошенко, він же Тарапунька: Ризик і сміх – моє друге Я. Український інтерес. Процитовано 22 лютого 2024.
4. interesniy.kiev.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)
5. Журнал перець 1979 10. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.

Джерела

• Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 190, 288.
• Побачити Штепселя з Тарапунькою і … померти. [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Оприявлення невидимого
• Ефим Березин [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Я больше не выйду на сцену. Не хочу быть смешным. [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Відео виступу Штепселя і Тарапуньки