Табаков Олег Павлович

Оле́г Па́влович Табако́в (рос. Оле́г Па́влович Табаков; 17 серпня 1935(19350817), Саратов, РРФСР, СРСР — 12 березня 2018, Москва, Росія^[8]) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог. Народний артист СРСР (1988). Академік Академії мистецтв Росії (2000). Лауреат Державної премії СРСР (1967), Державної премії Росії (1997), Премії мера Москви (1997), Премії імені К. С. Станіславського (1997).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Табаков.

Табаков Олег Павлович
рос. Олег Павлович Табаков
Ім'я при народженні	рос. Олег Павлович Табаков
Народився	17 серпня 1935(1935-08-17)[1][2][…]  Саратов, РСФРР, СРСР[3]
Помер	12 березня 2018(2018-03-12)[4][5][…] (82 роки)  Москва, Росія[6]  сепсис[7]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія
Діяльність	театральний режисер, актор театру, кіноактор, виробник, актор, кінопродюсер, педагог, театральний педагог, продюсер театру, телеактор, режисер, керівник
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Московський театр «Современник», Московський художній театр, Російський університет театрального мистецтва, Школа-студія МХАТ, Theatre Academy Helsinkid, Московський театр Олега Табаковаd, Московський художній театр імені Антона Чехова і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Роки діяльності	1956 — 2017
Партія	КПРС (1991)
У шлюбі з	Крилова Людмила Іванівна і Зудіна Марина В'ячеславівна
Діти	Антон Табаков, Олександра Табаковаd, Табаков Павло Олегович і Maria Tabakovad
IMDb	nm0845867
Нагороди та премії
Орден «Ключ дружби»d Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро»d (2013) Золотий овенd (1995) Театральна премія «Чайка»d (1997) Театральна премія «Чайка»d (2004) національна премія «Росіянин року»d (2006) Премія Президента Російської Федераціїd
Табаков Олег Павлович у Вікісховищі

Біографія

Народився в родині лікаря. Закінчив школу-студію МХАТу в 1957 році. Знімався в кіно з 1957 року до 2017 року включно, всього зіграв у більш ніж 120 фільмах.^[9] З 1957 до 1983 року працював у театрі «Современник», з 1983 року — у МХАТі, художній керівник з 2000 року. Засновник і художній керівник Московського театру під керівництвом Олега Табакова («Табакерка») (1987-2018). З 1973 року займався також викладацькою діяльністю. У 1992 році заснував Літню школу імені К. С. Станіславського в Бостоні (США).

Фільмографія

• «Люди на мосту»
• «Чисте небо»
• «Гори, гори, моя зірко»
• «12 стільців»
• «Звичайна історія»
• «Сімнадцять миттєвостей весни» — Шеленберг
• «Війна і мир»
• «Незакінчена п'єса для механічного піаніно»
• «Москва сльозам не вірить»
• «Людина з бульвару Капуцинів»
• «Езоп»
• «Сирота казанська»
• «Московські канікули»
• «Єсенін»
• «Статський радник»
• 2002: «Леді на день»

та іних.

Грав в українських кінокартинах:

• «Хвилі Чорного моря» (1975, т/ф, 4 с, батько)
• «Каштанка» (1975, т/ф, клоун)
• «Бірюк» (1977, Берсенєв)
• «Д'Артаньян і три мушкетери» (1978, т/ф, 3 с, Людовик XIII)
• «Напередодні прем'єри» (1978, Микола Миколайович Патов)
• «Польоти уві сні та наяву» (1982, Микола Павлович)
• «Петля» (1983, т/ф, 3 с, Меншутін)
• «Якщо можеш, прости…» (1984)
• «Поцілунок» (1983, т/ф, бригадний генерал)
• «Мистецтво жити в Одесі» (1989, Цудечкіс)
• «Три історії» (1997, новела «Дівчинка і смерть»).

Озвучував мультфільми: «Бобик в гостях у Барбоса», «Троє з Простоквашино», «Канікули в Простоквашино», «Їжачок плюс черепаха», «Вовк і теля», «Зима в Простоквашино», «Гарфілд», «Ілля Муромець і Соловей-розбійник» та багато інших. Олег Табаков є улюбленим актором Едуарда Успенського. Саме тому йому довірили озвучувати кота Матроскіна. Мультиплікатор Марина Восканьянц намалювала кота з Простоквашино, почувши голос Табакова^[10].

Родина

Мати — Марія Андріївна Березовська (до шлюбу Піонтковська) була радіологом. Її батьками були поляк-землавласник з помістям у Балтському повіті Подільської губернії Андрій Францович Піонтковський та українка Ольга Терентіївна^[11].

Позиція щодо України та українців

• Путініст і українофоб. 11 березня 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.^[12].
• У вересні 2014 року Табаков також заявляв, що Крим не має жодного стосунку до України, докоряючи українцям за дискусії щодо цього питання:^[13][14]

«Та все склалось справедливо. Якби наші українські брати були би розумнішими, вони не стали би дискутувати на цю тему. Навпаки, треба було сказати: «Пробачте нас, ради Бога! Ми на халяву купилися». Оскільки жодного стосунку Крим до України залежної та незалежної не має.» Оригінальний текст (рос.) [«Но все вышло справедливо. Если бы наши украинские братья были бы разумнее, они не стали бы дискутировать на эту тему. Наоборот, надо было сказать: «Простите нас, Христа ради! Мы на халяву купились». Потому что никакого отношения Крым к Украине залэжной и незалэжной не имеет.»] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

• У липні 2015 року на російському телеканалі Рен ТВ Табаков назвав українців «темними та неграмотними», «вбогими» та такими, що відстають від росіян:^[15][16][17].

Вони і так не дуже просвітлені. Як бабуся в серцях казала: «Та плюнь ти на них. Це ж темні та неграмотні народи...» Я жалію їх, розумієте? Вони в певному розумінні вбогі. А тепер я геть сакраментальну думку вам скажу: біда ж справжня полягає в тому, що у всі часи їхні найкращі представники інтелекту, літератури - вони в порівнянні з росіянами були десь на другий чи третій позиції. Мені ніяково за них. Становища не виправити. Оригінальний текст (рос.) Они и так не очень просветленные. Как бабушка в сердцах говорила: «Та плюнь ты на них. Это ж тэмни та нэграмотни люды... Я жалею их, понимаете? Они в каком-то смысле убогие. А сейчас я совсем такую сакраментальную мысль вам скажу: беда же настоящая заключается в том, что во все времена их лучшие представители интеллекта, литературы – они по сравнению с русскими были где-то на второй или третьей позиции. Мне неловко за них. Положения не исправишь.»

«Я махнув рукою (на українців), незважаючи на те, що у мене одна чверть крові українська.» Оригінальний текст (рос.) [«Я махнул рукой (на украинцев) , несмотря на то, что у меня одна четверть крови украинская.»[17]] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

Смерть

Помер 12 березня 2018 року на 82 році життя після важкої тривалої хвороби у Москві.^[18] Артист кілька місяців перебував у лікарні: в кінці грудня Табакова ввели у штучну кому, а з січня підключили до апарату штучної вентиляції легенів. Церемонія прощання відбулася 15 березня на історичній сцені МХТ ім. Чехова, артиста поховали на Новодівичому кладовищі Москви.^[19]

Див. також

• Бойкот російського кіно
• Чорний список Міністерства культури України