«Сільський господар» — українське господарське товариство у Галичині у (1899–1944).
- Ця стаття про господарське товариство у Галичині. Про кооперативне товариство у Харкові див. статтю Сільський Господар (об'єднання).
Історія товариства
Австрійський період
Засноване у 1899 у місті Олесько Золочівського повіту (тепер Золочівський район Львівської обл.) священиками о. Томою (голова товариства до 1908) і о. Юліяном Дуткевичами з метою покращення добробуту селян через піднесення сільського господарства і захист селянських інтересів. Діяльність товариства була спершу обмежена Золочівським повітом.
З 1903 керівні органи товариства діяли у Львові.
1904 — реорганізоване в двоступеневе крайове господарське товариство з правом засновувати філії в Галичині. Діяльність «СГ» була далі незначна, і на початку 1909 товариство мало лише 5 філій і 700 членів. Організатором гуртків і філій «СГ» був Йосиф Раковський.
1909 — почався інтенсивний розвиток товариства. Після проведення Першої хліборобської виставки в Стрию, організованої товариством «Просвіта», на загальних зборах змінено статут «СГ» і поширено рамки його діяльності (захист станових інтересів українських хліборобів), проведено нову реорганізацію (три організаційні ступені: централя, філії по повітах і гуртки по селах).
1909—1917 — товариство очолював Євген Олесницький, завдяки якому «СГ» здобув значний авторитет серед українського селянства (найближчі його співпрацівники — о. С.Онишкевич і Г.Величко). Реорганізоване товариство реально поширило діяльність на всю Галичину й перебрало на себе майже всю працю, яку доти вели в ділянці сільського господарства «Просвіта» й кооперація.
У 1910 «СГ» мав уже 85 філій, 317 гуртків, 12 500 членів, у 1913 — 88, 1 325, 32 300 відповідно. Напрямками діяльності т-ва були: правовий захист селян перед державною і крайовою владою та самоврядуванням, влаштування профільних освітніх курсів і шкіл для селян, засновування дослідних полів, розплідників плодових дерев, зразкових садів, пасік, стаєнь, курників, вівчарень, поширення найновіших с.-г. машин і знарядь (зокрема через спільне користування машинами та реманентом), землевпорядкування сіл, організація садівничо-городницької школи в Скнилові під Львовом, видавнича діяльність.
Близько ста діячів «СГ» працювали безкоштовно, всіх службовців було 15 (зокрема 4 агрономи).
1911 — для справ постачання та збуту с.-г. продуктів було засновано Синдикат «Сільського Господаря» та «Крайовий союз для хову і плекання худоби», які зі своїх прибутків давали гроші на потреби «СГ».
Також товариству надавав субвенції Галицький Крайовий Виділ. Близько ста діячів «СГ» працювали безкоштовно, всіх службовців було 15 (зокрема 4 агрономи).
«Сільський Господар» був видавцем двотижневика «Господарський Часопис» (з 1910), серії брошур «Бібліотека Сільського Господаря» (27 брошур).
1913 року стараннями товариства в Кутах заснований «Комітет рятунковий Гуцульщини», у зв'язку з неврожаєм та великою осінньою повінню попереднього 1912 року і голодом. Комітет збирав пожертви, подавав прохання, клопотався для здобуття грошової помочі або роботи нужденним.[1]
Перша світова війна припинила на деякий час працю «СГ».
1915 — товариство почало відбудовувати знищені війною господарства; цю працю полегшувало визнання австрійською владою «СГ» як головного об'єднання українських хліборобів і призначення на його діяльність відповідних державних дотацій.
З кінця 1918 до травня 1919 «СГ» діяв у тій частині Галичини, яка була під владою ЗУНР.
Польський період
1919—1920 — після захоплення Галичини Польщею окупаційна влада забороняла діяльність товариства, а після відновлення роботи чинила перешкоди його розвитку.
1920-1927 — діяльність «СГ» була незначна: праця централі цілком занепала, кількість філій зменшилася до 10 (1924), друкований орган «СГ» з зміненою з 1921 назвою «Господарсько-кооперативний часопис» перейшов 1922 до РСУК, з яким «СГ» почав близько співпрацювати.
У 1920-х рр. товариством керували о. Тит Войнаровський-Столобут (1919—1924) та Михайло Луцький (1924—1927).
Новий етап піднесення у діяльності товариства розпочався у 1927 завдяки сприянню Спілки українських агрономів і фінансовій допомозі української кооперації.
Фактичне відновлення праці «СГ» відбулося 1927, на що вплинули українські агрономи (їхня кількість у Галичині порівняно з 1914 значно збільшилася), об'єднані з 1927 у Спілці Українських Агрономів, та допомога української кооперації, яка перебрала на себе фінансування праці «СГ».
У середині 1929 р. змінили статут товариства: керівництво його відтоді складалося з Головної ради та Президії, які контролювали працю дирекції, що вела всю практичну роботу. Головами Ради були: Юліан Павликовський (1927—1929), о. Т.Войнаровський-Столобут (1929—1936) і Мирон Луцький (1936—1939); головою дирекції з 1925 був Євген Храпливий (визначний ідеолог і практик суспільної агрономії в Галичині), члени: М.Холевчук, І.Лапчук, І.Лисий, Богдан Гнатевич і А.Романенко. При товаристві були створені фахові секції: агротехнічну, садівничо-городницьку, зоотехнічну, годівлі свиней, овець, птиці, пасічницьку, рибальську, шовківницьку та ін.
1932 — зорганізовано Хліборобський Вишкіл Молоді під керівництвом Є.Храпливого (інші діячі: Є.Томашівський, Г.Еліяшевський, В.Дмитренко, А.Романенко, Р.Голод тощо). 1938 він об'єднував у 1 180 гуртках (у 550 селах) 13 080 хлопців і 4840 дівчат; вони навчалися З роки теорії і практики с/г під опікою інструкторів, вишколених на спеціальних курсах (практику відбували на батьківських полях чи в стайнях). Секція сільських господинь (1936—1939) готувала при допомозі своїх інструкторок фахові сили, які в сотнях сіл вели курси хатнього господарства, куховарства, кравецтва, птахівництва тощо (голова — О.Кисілевська, заступниця голови — Т.Павликовська, організаторки: X.Кононенко, І.Домбчевська).
«СГ» провадив 8 зразкових господарств, с/г школу в Коршові, вищі с/г курси в Янчині (для вишколу інструкторів різних секцій і помічників агрономів).
«СГ» тісно співпрацював з РСУК — спільно влаштовували курси та вишколи, чимало діячів одночасно працювало в обох установах; основу фінансування праці «СГ» давала кооперація.
Кількість філій по Галичині змінювалося в залежності від лояльності влади до роботи «СГ»: 1910 — 85 філій, 1927 — 52, 1939 — 60, 1944 — 66.
Поширенню «СГ» на Волині перешкоджала польська влада. Проте деякий час діяли філії у Луцьку (з 1928; голови — В. Островський, Р.Клос; аґроном М.Нищий; 1937 ліквідована владою) та Крем'янці (заснована заходами Бориса Козубського, діяла недовгий час — 1932—1933).
Розвиток «СГ» видно з таблиці:
| Роки | Філії | Гуртки | Члени | Фаховий персонал |
|---|---|---|---|---|
| 1910 | 85 | 317 | 12500 | 4 |
| 1918 | 88 | 1815 | 83 400 | 9 |
| 1927 | 52 | 112 | 18 400 | 15 |
| 1932 | 73 | 1928 | 45400 | 25 |
| 1939 | 80 | 2040 | 160000 | 167 |
| 1944 | 66 | 2 040 | 250 000 | 250 |
Друга світова війна
1939 — радянська влада ліквідувала товариство. На території Генеральної губернії завдяки директорові Л.Бачинському продовжувала діяти філія «СГ» в Ярославі, яка перебрала на себе обов'язки централі, хоча фактично обслуговувала лише селян на Засянні. Було видано 17 чисел місячника «Сільський господар» та близько 10 книжечок і календар «СГ».
У Кракові працювало ще Обласне Товариство «Сільський господар» (1940—1941), пов'язане з УЦК (мало 130 гуртків на Лемківщині й Надсянні).
Згодом деякий час «СГ» функціонував у Львові (голова Є. Храпливий).
1941 — коли німці окупували всю Галичину, «СГ» відновив свою діяльність у Львові (голова товариства Є.Храпливий, директор — Ярослав Зайшлий). У нових умовах «СГ» діяв у тісному контакті з Львівською Хліборобською Палатою (її директорм був також Є.Храпливий) як фаховий союз хліборобів (під німецьким контролем). Попередню 3-ступневу організацію товариства треба було замінити (згідно з адміністративно-територіальним поділом Генеральної Губернії) на 4-ступневу: централя, округові товариства, повітові філії, гуртки.
Господарське товариство «Сільський господар» діяло і на Волині, приміром, Рівненське обласне господарське товариство «Сільський господар» випускало часопис «Український хлібороб» (січень — жовтень 1942), редактором якого був інженер-агроном Петро Колесник (розстріляний 18 листопада 1943)[2]
1944 — «Сільський господар» остаточно припинив свою діяльність.
Діячі товариства
Серед діячів товариства «Сільський господар» були: О.Дучимінська, П.Зелений, М.Хроновят, М.Творидло, В.Вакуловський та ін.
Видавнича діяльність товариства
Товариство видавало періодичні видання:
- двотижневик «Сільський господар» (з 1926, ред. Є.Храпливий, П.Дубрівський, пізніше — Л.Бачинський, Іван Драбатий)
- місячник «Український пасічник» (з 1928, редактор Михайло Боровський)
- місячник «Практичне садівництво» (з 1933, ред. М.Боровський)
- місячник «Хліборобська молодь» (з 1934, ред. А.Романенко)
- місячник «Сад і город» (1939).
У міжвоєнний період видано понад 120 популярних брошур з усіх ділянок сільського господарства (за весь час існування — близько 180).
З 1928 щорічно виходив популярний серед селян "Календар «Сільського господаря».
За редакцією Є.Храпливого почали друкувати «Сільсько-Господарську енциклопедію».
Видавалося сотні летючок, афіш, картинок, інколи стінні газети.
У 1941—1944 було відновлено видання журналів «Сільський господар» (ред. Іван Драбатий) і «Український пасічник» (ред. І.Яцура), виходили календарі та невелике число книжечок (їх видавцем було німецьке «Хліборобське видавництво»).
Примітки
Література
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
