Сикани

Сикани (лат. Sicani) — найдавніше доіндоєвропейське населення Сицилії, яке заселило острів ще в епоху неоліту^[1]. В XIII ст. до н. е. були відтіснені нащадками «народів моря» — сикулами та елімами, а пізніше елінізовані. Сиканам відповідає археологічна культура Кастеллуччо.

Не слід плутати з Сіканом — доінкською культурою в Південній Америці.

Схема розселення догрецьких народів Сицилії (зліва направо: еліми, сикани, сикули)

Походження

Фукідід вважав їх іберами, а Тімей із Тавроменія — автохтонним населенням. В XX столітті на підставі досліджень топонімики сиканів стали вважати вихідцями з Північної Африки^[2].

У матеріальній культурі сиканів є значна подібність з культурою Мальти епохи мегалітичних храмів. Так, кераміка поселення Оньїна у Сицилії знаходить подібність з керамікою мальтійського доісторичного поселення Бордж ін-Надур.

Примітки

1. Бронзовый век Западного Средиземноморья. Архів оригіналу за 17 жовтня 2009. Процитовано 27 серпня 2010. [Архівовано 2009-10-17 у Wayback Machine.]
2. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. Кн.5. Примечания

Джерела

• Ильинская Л. С. Этнические и культурные контакты Западного и Восточного Средиземноморья в микенскую эпоху: Сицилия и Эгеида. М., 1983 г.
• Немировский А. И. История раннего Рима и Италии, Воронеж, 1962.