Сядристий Микола Сергійович

Мико́ла Сергі́йович Сядри́стий (* 1 вересня 1937(19370901)) — український майстер мікромініатюри. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Заслужений майстер народної творчості України, Народний художник України^[1] (2004).

Сядристий Микола Сергійович
Микола Сядристий 2012
Народження	1 вересня 1937(1937-09-01) (87 років) Колісниківка, Харківщина
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Жанр	мікромініатюра
Навчання	Харківське художнє училище, Харківський сільськогосподарський інститут
Діяльність	художник
Роки творчості	з 1950-х
Член	Національна спілка журналістів України
Звання
Нагороди
Сайт	Мікроарт
Сядристий Микола Сергійович у Вікісховищі

Член Національної спілки журналістів України.

Біографія

Народився 1 вересня 1937 року у селі Колісниківка Куп'янського району Харківської області в селянській родині.

Навчався в Харківському художньому училищі.

У 1960 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені Василя Васильовича Докучаєва.

З 1960 по 1967 рік працював агрономом у Закарпатській обласній контрольно-насіннєвій лабораторії, а з 1967 по 1974 рік — інженером в Інституті синтетичних надтвердих матеріалів Держплану УРСР.

У 1978 році став абсолютним чемпіоном України з підводного спорту.

Про свої вміння плавця говорить таке:

У юності я вивчав йогу, затримую дихання у воді упродовж понад 6 хвилин. Це смертельна доза: після цього у пересічної людини відмирає частина мозку[2].

Відкриття виставки Миколи Сядристого «Історико-політичні витоки комуно-фашистського терору»
Київ, 2013

Також досліджує історію тоталітарних режимів: фашизму, комунізму, нацизму. Документально підтверджена виставка про комуністичний терор у двадцятому столітті, яка підготовлена Сядристим на базі зібраних документів, демонструвалася в 20 обласних центрах України, а також в Угорщині та Греції^[3].

Є автором усіх архівних текстів на Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Нагороджений медаллю «За трудовое отличие» (1960), орденами «За заслуги» 3-го ступеня (2007) та 2-го ступеня (2011).

Мікромініатюри

Табличка на вході до виставки мікромініатюри Миколи Сядристого на території Києво-Печерської лаври
Київ, 2012

З 1960-х років займається створенням мікромініатюр.

Виготовлені вручну, за допомогою мікроскопа, твори Сядристого демонструвалися на численних виставках у багатьох країнах.

Про нюанси роботи розповів журналістам таке:

... треба нікуди не виходити з кімнати, а чистота в ній має бути неймовірною: без жодної пилинки. Я сиджу над мікроскопом мокрий, лише в трусах, з іншим мисленням: у моїх рухах не повинно бути сумніву, бо він пробігає по нервовій системі, і рука здригнеться[2].

Створив мистецькі та технічні мікромініатюри:

• на вишневих і тернових кісточках — портретні барельєфи Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Данте Аліг'єрі та інших;
• на зрізах зернят дикої груші і яблуні — акварельні портрети Івана Франка, Василя Симоненка, Мікеланджело, Ернеста Гемінґвея;
• на половині виноградного зернятка, на вставленому склі — карту Закарпаття;
• найменша у світі книга — «Кобзар» Тараса Шевченка розміром 0,6 мм (має 12 сторінок зі склокераміки, зшиті павутинкою, обкладинка — з пелюстки безсмертника);
• найменші в світі шахи (шахівниця з фігурками розміщена на голівці шпильки; показана позиція гри однієї з партій Альохіна і Капабланки), в тому числі — найменшу у світі шахову фігуру: золотий пішак у 3 мільйони разів менший за макову зернину;
• найменший у світі збірний виріб — маленький працюючий золотий замок (в 50 тисяч разів менший за шпилькову голівку і має ключик); у кубічному міліметрі можна вмістити 50 тисяч таких замків;
• підкував блоху.

Виставки творів

Афіші виставок Миколи Сядристого

Найбільш повно його твори представлені в Музеї мікромініатюр Миколи Сядристого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Політехнічному музеї (Москва, Росія), Музеї мікромініатюр у князівстві Андорра, а також у місті Сентендре (Угорщина)^[4].

Персональні виставки:

• 1959 Харківський музей образотворчого мистецтва, УРСР.
• 1965 Ужгород, УРСР.
• 1968 Виставковий павільйон «Алмаз», Київ.
• 1969 Львівський музей образотворчого мистецтва, УРСР.
• 1971 Технічний музей, Прага, Чехословаччина.
• 1971 Технічний музей, Братислава, Чехословаччина.
• 1972 Палац культури, Будапешт, Угорщина.
• 1972 Палац відкриттів, Париж, Франція.
• 1974 Технічний музей, Прага, Чехословаччина.
• 1974 Хмельницький історико-етнографічний музей, УРСР.
• 1976 Палац культури, Софія, Болгарія.
• 1976 Технічний музей, Дрезден, НДР.
• 1976 Музей образотворчого мистецтва, Мінськ, БРСР.
• 1976 Братислава, Чехословаччина.
• 1976 Южно-Сахалінський історико-етнографічний музей, СРСР.
• 1977 Технічний музей, Варшава, Ольштин, Польща.
• 1977 Культурний центр, Біллінгем, Англія.
• 1978 Культурний центр, Дрезден, НДР.
• 1979 Виставкові зали фірми «Сейбу»: Судзіока, Фунабасі, Кіото; Японія.
• 1980 Музей Сари Хільден, Тампере, Фінляндія.
• 1980 Палац культури, Краків, Польща.
• 1981 Палац культури, Лейпциг, НДР.
• 1982 Музей образотворчого мистецтва, Омськ, СРСР.
• 1982 Штаб-квартира ЮНЕСКО, Париж, Франція.
• 1986 Культурний центр, Сідней, Австралія.
• 1990 Політехнічний музей, Стокгольм, Мальме, Софіеро, Швеція.
• 1990 Культурний центр, Турку, Фінляндія.
• 1990 Культурний центр, Рованіємі, Фінляндія.
• 1991 Музей образотворчого мистецтва, Буенос-Айрес, Аргентина.
• 1991 Культурний центр, Музей образотворчих мистецтв у Вінья-дель-Мар, Сантьяго, Чилі.
• 1992 Культурний центр, Кордова, Аргентина,
• 1992 Мар дель Плата, Санта-Фе, Аргентина.
• 1995 Виставковий центр, Відень, Австрія.
• 1996 Музей мініатюр, Монтелімар, Франція.
• 1996 «Корт Інглес», Мадрид, Іспанія.
• 1996 Виставковий зал, Ордіно, Князівство Андорра.
• 1996 Відкриття Музею мініатюр Миколи Сядристого в Князівстві Андорра.
• 1997 Готель «Рамадан», Абу Дабі, Об'єднані Арабські Емірати.
• 1998 Ювелірний салон «Мартенос», Афіни, Греція.
• 1998 Міжнародна галерея мистецтв, Валево, Сербія.
• 1998 Палац Армії, Скоп'є, Македонія.
• 1999 Технічний музей, Варшава.
• 1999 Сентендре, Угорщина.
• 2001 Бібліотека Корнхауз. Берн. Швейцарія.
• 2002 Інтернаціональний музей годинників, Ля-Шо-де-Фон. Швейцарія.
• 2003 Інститут народних мистецтв «Міст» в Гіфгорні. Німеччина.
• 2003 Інтернаціональний музей в Гіфгорні. Німеччина.
• 2004 Гала-Галерея. Магдебург. Німеччина.
• 2004 Міська галерея. Стокмаркнес. Норвегія.
• 2004 Рігге, Ротарі Клуб. Норвегія.
• 2004 Мерія міста Торонто. Канада
• 2004 Канадська Національна виставка. Торонто. Канада.
• 2005 Торговельний центр. Дубай. ОАЕ
• 2005 Фрідрікстадт, Ротарі Клуб. Норвегія.
• 2005 Сентендре, Угорщина.
• 2006 Ізраїль, Ейлат, Red Sea Star.
• 2011 В'єтнам, Ханой, В'єтнамський виставковий центр культури та мистецтв.
• 2011 Сингапур, готель «Shangri-La».
• 2013 Торговий центр «Аква Флорія», Стамбул, Туреччина.
• 2014 Культурний центр імені Бориса Манчо, Стамбул, Туреччина.
• 2014 Торговий центр, Трабзон, Туреччина.
• 2014 Торговий центр, Кайсері, Туреччина.
• 2015 Культурний центр Бейликдюзю, Стамбул, Туреччина.
• 2015 Акваріум, Анталія, Туреччина.

Участь у виставках:

• 1967 Всесвітня виставка ЕКСПО-67 у Монреалі, Канада.
• 1977 Національна виставка СРСР в Осака, Нагасакі, Японія.
• 1977 Міжнародна виставка книги в Москві, СРСР.
• 1981 Національна виставка СРСР в Мехіко, Мексика.
• 1982 Виставка «Видатні пам'ятники науки і техніки», Москва, СРСР.
• 1983 Виставка «Від мікро до макро», Делі, Калькутта, Індія.
• 1983 Національна виставка СРСР в Копенгагені, Данія.
• 1986 Всесвітня виставка ЖСПО-86 у Ванкувері, Канада.
• 1986 Національна виставка СРСР в США, Новий Орлеан, Атланта.
• 1987 Національна виставка СРСР в США, Даллас, Орландо.
• 1988 Всесвітня виставка ЕКСПО-88 у Брісбені, Австралія.
• 1989 Національна виставка СРСР в США, Даллас, Сан Дієго.
• 2000 Всесвітня виставка ЕКСПО-2000, Ганновер, Німеччина.

Бібліографія

• Чи важко підкувати блоху ?. — Ужгород : Карпати, 1966. — 80 с.
• «Таємниці мікротехники» (Книга витримала декілька видань, у 1970 році на Всесоюзному конкурсі у номінації «найкраща науково-популярна книга» автор отримав Першу премію).
  • Тайны микротехники. — 1. — Ужгород : Карпаты, 1969. — 153 с.
  • Тайны микротехники. — 2. — Ужгород : Карпаты, 1971. — 158 с.
  • Тайны микротехники. — 3. — Москва : Знание, 1975. — 127 с.
  • Тайны микротехники. — 4. — Минск : Вышэйшая школа, 1978. — 159 с.
• Микола Сядристий. Альбом. — Київ, 1999.
• Каталог мікромініатюр М. Сядристого: [фотоальбом] / авт. віршів — Микола Сядристий. — Київ : Мікроарт, 2007. — 56 с.
• Мить. — Київ, 2013. (Дебютна збірка поезії).
• Погляд крізь час. — Київ, 2016.^[5]
• Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов. — Київ, 2016.^[6]
• Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини…. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017. — 240 с.
• Молох ленинизма: Идеология государственного террора. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017. — 432 с.

Вшанування творчості

• Про творчість Миколи Сядристого знято документальний фільм «Між ударами серця» (1970, Київська кіностудія науково-популярних фільмів).
• У 2007 вийшов друком каталог з фотографіями і описом творів Миколи Сядристого (56 сторінок), який також містить біографічну довідку, перелік виставок та вірші. Каталог виданий трьома мовами (українською, англійською і німецькою). 11 травня 2012 року автор надав право використовувати цей каталог на умовах вільної ліцензії, яка діє у Вікіпедії^[7].
• У 2017 році у місті Куп'янськ (Харківська область) встановили скульптурну композицію, присвячену творчості Миколи Сядристого (скульптор — Л. Бетліємська, архітектор — Е. Семененко.^[8]
• Творчість майстра затвердила у світі появу нового слова — «мікромініатюра», яке він сам вигадав^[9].

Примітки

1. Указ Президента України від 12 травня 2004 року № 538/2004 «Про присвоєння М. Сядристому почесного звання «Народний художник України»»
2. Яновська Людмила. Микола Сядристий: «У Торонто мою виставку відвідали за два тижні 30 тисяч канадійців». — Урядовий кур’єр. — 2014. — 23 серпня.
3. Інтерв'ю Миколи Сядристого тижневику «Культура і життя» (скан сторінки) [Архівовано з першоджерела 3 квітня 2016.]
4. Сядристый Н.С. Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини…. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017.
5. Книга–інструкція із «розрадянізації» від незалежного українського історика Миколи Сядристого
6. Микола Сядристий: «Комуно-мраксизмські міфи не піддаються руйнуванню з боку розуму, для їх смерті потрібно багато років»
7. Каталог мікромініатюр Миколи Сядристого — тепер доступний на умовах CC BY-SA
8. На Харківщині встановили скульптурну композицію, присвячену творчості Миколи Сядристого. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
9. Осипчук Игорь. Николай Сядристый: «Подкованная блоха — одна из самых простых моих работ». — Факты. — 2017. — 6 вересня.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Білокінь С. І. Сядристий Микола Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 929. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Довжик В. М. Підкувати блоху. — К.: Веселка, 1979. — 120 с., з іл.
• Земко Ганна. Микола Сядристий: «Вирішив почати з головного». — Слово жінки. — 2014. — № 6 — С. 26—31.
• Коломієць Аліна. Микола Сядристий. Той, хто підкував блоху. — Український інтерес. — 2017. — 9 серпня.
• Осипчук Игорь. Николай Сядристый: «Подкованная блоха — одна из самых простых моих работ». — Факты. — 2017. — 6 вересня.
• Прокопчук Станіслав. Микола Сядристий: «Історія — це величезні перегони людських обманутих мас по історичній савані». — Урядовий кур'єр. — 2013. — 22 червня.
• Рудаков Микола Іванович. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр. — С. 93—94. — ISBN 966-7025-05-5
• Сядристий Микола Сергійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 1032.
• Яновська Людмила. Микола Сядристий: «У Торонто мою виставку відвідали за два тижні 30 тисяч канадійців». — Урядовий кур'єр. — 2014. — 23 серпня.

Посилання

• Сайт Миколи Сядристого