Супрун Ольга Олегівна

Ольга Олегівна Супрун (5 березня 1988, Дубно, Рівненська область) — українська художниця та блогерка. Майстриня графіки та гендмейду, поетеса, архітекторка. 2018 року впорядкувала та видала книгу віршів та розповідей-спогадів своєї бабусі Ганни Бойко Історія життя Анни Бойко.^[1]

Супрун Ольга Олегівна
Народилася	5 березня 1988(1988-03-05) (36 років)  Дубно, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	блогерка, архітекторка
Відома завдяки	Інтернет-активізм
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Супрун.

Біографія

Народилась в архітекторській родині. Випускниця гімназії № 1 в Дубні та місцевої художньої школи. У 2005—2010 роках навчалась у Львівській Політехніці, за спеціальністю архітекторка-реставраторка, працює в галузі архітектури та дизайну. Одружена, виховує доньку Анну (2017 р.н.).

Творчість

Любов до художньої творчості та перші уроки Олі дали батьки. У 1996—2003 роках займалася в художній школі за спеціальністю образотворче мистецтво. В студентські роки зацікавилася техніками гендмейд, хоча певні вміння й інтереси отримала ще в дитинстві. У 2010 році закінчує навчання в Львівській Політехніці та знаходить роботу за спеціальністю. Одночасно продовжує малювати й цікавиться можливостями соціальних мереж.

14 лютого 2010 року створила акаунт у Twitter, де довгий час була відома під ніком Оля-Білочка. Зміст мікроблогу складають рефлексії подій особистого життя, рідко суспільно-політичні теми, буденне товариське спілкування та творчість. Згодом створила блоги на інших платформах, брала участь у гуртку ГалУжНет, в якому об'єдналися знані блогери з Ужгорода, Галичини й Поділля, з ними регулярно відвідувала події, присвячені соціальним мережам.

Інтернет-активізм

Переможниця багатьох творчих конкурсів на івентах та в україномовних мережах. Зокрема, відзнаки отримували її твірші (віршовані повідомлення в мікроблозі — на той час розмір твітів мав обмеження у 140 символів — та вірші присвячені твітеровій тематиці), а в 2012 — робота в техніці квілінг на честь дворіччя ресурсу Inspired.^[2] Найпомітнішим здобутком до 2013 року стала перемога Історії життя Анни Бойко в Конкурсі українських блогів BUBA 2011.

Восени 2012 року брала участь в організації та проведенні львівської зустрічі в форматі TED TEDxSvobodaAve В грудні 2012 року вперше виступила з доповіддю на заході Volyn MediaCamp у Луцьку, поділилася досвідом створення й просування свого незвичайного блогу Історії життя Анни Бойко. В кінці січня 2013 — доповідь на #Twiterevent (twitter Ternopil event) про досвід організації художньої виставки й користь від соцмереж (зокрема, twitter) для цієї справи. Влітку 2013 співорганізувала зустріч твітерян у Дубно — #DubnoTwEvent.^[3] Протягом 2014 року двічі — у Львові та Франківську — доповідала про блогерство на заходах ФРІ.

У 2015 році як експертка брала участь у проєкті ресурсу tvoemisto.tv Архітектура твого міста.^[4]

Станом на жовтень 2018 року її дописи в мікроблозі читали більше 7500 осіб, що було високим показником для україномовного сегменту twitter.

На 2018 рік Історія життя Анни Бойко лишався найбільш відомим і розвиненим блогом Супрун. Матеріали з нього (вірші, розповіді, рецепти, фото) публікувалися в місцевих та онлайн виданнях.^[5] У вересні 2018 Ольга підготувала бабусі сюрприз: книга Історія життя Анни Бойко вийшла друком після двох років роботи з текстами й ілюстраціями (малюнки створила Оля). В роботі над книгою допомогли твітеряни і твітерянки: Оллі Перехрест, Федір Гонца, Олена Хрущ, Лариса Раренко.

#Твімиколай

5 березня 2013, на свій день народження, Ольга Супрун започаткувала в українській спільноті твітерян твігру — масштабний квест, який включає посткросинг, обмін гендмейдом та іншими сувенірами. В 2013-2019 роках відбуваються благодійні акції #ТвіМиколай, натхненницею й активною учасницею яких також є Супрун. Подібна до твігри, забава включала в себе збір коштів на благодійність. За свідченням організаторів, 2014 року було зібрано та передано Благодійному фонду «Таблеточки» ₴2450 (мінімальний внесок становив ₴5, кількість учасників — 120 твітерян). 2015 року ₴4000 було зібрано для відділення переливання крові дитячої лікарні Охматдит в співпраці з громадською організацією «Свіжа кров» (мінімальний внесок — ₴20, 174 учасники).^[6] 2016 року разом з БФ «Таблеточки» було зібрано ₴7000 на закупівлю препарату Цитозар для онкохворих дітей.^[7] 2017 року сума благодійних внесків досягла ₴10000 і знову була передана Таблеточкам (мінімальний внесок — ₴20, 180 учасників) для закупівлі антибактеріального препарату "Флекселіт" на потреби дітей в Охматдиті. Фонд вперше зустрівся з організаторами акції, Петром Литвином і Оленою Шиян, передав диплом і сувенір, подякував усім твімиколаям.^[8]

Графіка

«Графічний Львів» — перша персональна виставка Ольги Супрун (їй передувала участь у «збірних» експозиціях). Для малюнків художниця використала чорну туш, два з 20 малюнків дописані аквареллю, деякі роботи супроводжені авторськими текстами. Наприкінці 2012 та на початку 2013 виставка мандрує у Львові, Тернополі й Ужгороді. В жовтні 2013 у Львівській шоколадній майстерні в Ужгороді проходила виставка «Графічний Варош», а в листопаді — «Міст О» в кав'ярні «Кофеїн», в місті Луцьк. В 2017-2018 рр. Супрун (у співавторстві) створила серію конвертів і поштових марок з зображеннями Митрополита Андрея Шептицького, скульптури святого Юрія, Собору Юра. В 2016-2018 ілюструвала книгу спогадів своєї бабусі, а 2019 року — віршову збірку Романа Стефанка “Думки і почування”.

Скульптура

У грудні 2014 року відбувся конкурс проєктів пам'ятного знаку «Стіна пам'яті Небесної сотні» в Івано-Франківську, в якому перше місце взяв авторський колектив О. Ласкевича, Р. Домашича та Ольги Супрун. Їх робота — скульптура ангела, в якого крила складені зі щитів, — запрошена для участі в фінальній частині відбору. Також, за запевненням організаторів конкурсу, всі макети пам'яток прикрасять Музей Небесної Сотні, який збираються створити у Франківську.^[9] Декілька закладів громадського харчування Львова використовують елементи зовнішнього дизайну, розроблені Олею Супрун.

Інше

На особистому сайті навелдені зразки творчості в різних техніках гендмейду: прикраси (сережки, кулони), розписані горнятка, плетені ялинкові прикраси, листівки, ляльки-мотанки. Згадується також, що Ольга Супрун має досвід проведення майстеркласів з виготовлення хендмейду. Восени 2012 року проводила художній майстер-клас в рамках TEDxSvobodaAve, пізніше згадувалося про орагізацію подібних заходів для дітей.^[10]

Участь у The BOBs

Щорічний (з 2004) міжнародний конкурс, присвячений сучасним медіа, в 2013 році вперше приймав заявки українських блогерів. Мікроблог @Ola_bilo4ka був відібраний членами міжнародного журі до участі в фінальній частині конкурсу. Вона перемогла в категорії мікроблог українською мовою, набравши 33 % голосів.^[11] На другому місці з 25 % опинився лідер гурту Океану Ельзи Святослав Вакарчук, третє місце посіла громадська активістка, журналістка Української правди Катя Аврамчук, четверте — друг Супрун, також учасник ГалУжНет'у Роман Голубовський (письменник, творець і чільний автор сайту UaReview), п'яте — Каша Сальцова, яка була переможницею BUBA 2011 саме в номінації «мікроблоги». Всього за номінантів конкурсу The BOBs було зібрано 94 000 голосів (допускалося повторне голосування раз на добу).

Офіційні результати конкурсу стали відомі вдень 7 травня. Про її успіх повідомила місцева преса та згадали загальнонаціональні новинарі.^[12]

Подію Супрун прокоментувала так:^[13]

«Перемога показала мені, що мій мікроблог приносить користь іншим людям. Мені надзвичайно приємно ділитись емоціями та інформацією зі своїми читачами та отримувати від них навзамін любов (адже гасло української твіттер-спільноти - #твіттер_то_є_любов). Вірю також, що ця перемога додасть мені більше сили та натхнення у втіленні моїх майбутніх проектів.»