Суковсько-дзедзицька культура

Суковсько-дзедзицька культура (нім. Sukow-Dziedzice-Gruppe; пол. Kultura Sukow-Dziedzice) — ранньосередньовічна лехітська археологічна культура західних слов'ян, що утворилася в наслідку взаємодії венедів пшеворської культури і слов'ян празької культури в межиріччі Ельби та Вісли (територія західної Польщі і північно-східної Німеччини) у V—VII сторіччі, на південь від Балтійського моря^[1].

Суковсько-дзедзицька культура
Наступник	Фельдберґська культура
Суковсько-дзедзицька культура у Вікісховищі

Названа на честь найбільше вивчених археологічних пам'яток, що відносяться до даної археологічної культури — у селищі Дзедзице в Польському Помор'ї й городища Суков, що належить зараз Німеччині (Мекленбург-Передня Померанія).

Ранні достовірні слов'янські археологічні культури, що виникли на основі київської в V столітті н. е., і їх розповсюдження на захід і південь Європи. Розселення слов'ян в VI столітті н. е. виходить за межі археологічних культур, бо археологічні культури у регіонах частих міграцій з часів палеоліту часто мають технологічний і поліетнічний характер^[1][2].

Характерні особливості

Суково-дзедзицька культура 6-7 століття^[3]

Знахідки кераміки є найстарішими слов'янськими гончарними виробами у регіоні, домінують у слов'янському періоді VI—VII століття, тобто коли слов'янські культури в цьому регіоні вперше були помітні. Однотонна кераміка виявляється навіть в більш пізні століття. З VIII століття виникає прикрашена кераміка. Має елементи, що свідчать про міжкультурний обмін та запозичення, що сприяло формуванню особливої ​​культурної групи «суковсько-дзедзицької», поряд зі слов'янськими рисами простежується деякий вплив місцевої німецької культури^[4].

Особливостями суковсько-дзедзицької культури, якими її пам'ятники відрізняються від інших пам'ятників, що оточують її, в першу чергу слов'янської празько-корчаківської є:

• Своєрідна неорнаментована ліпна кераміка, у рідкісних випадках має прості хвилясті або нігтьові візерунки. Представлена ​​у вигляді двох типів горщиків (перший — має розширення у верхній частині посудини, широке горло і вузьке днище, другий — має біконічну форму й згладжений перехід між верхньою та нижньою частинами посудини) і у вигляді мисок^[1][2].
• З колоди наземні житла, переважно житла зрубні з келехоподібною формою підпідлоги, долівки. Ями заповнені ґрунтом, залишками опалювальних пристроїв й викидами. Розміри ям від 2×1,5 м до 3,1 х 1,9 метри, що відрізняє їх від традиційних слов'янських землянок^[5].

Поселення суковсько-дзедзицької культури є неукріпленими селищами на берегах водойм, одноповерхові. Наприкінці VI ст. — початку VII століття активно з'являється спорудження укріпленого городища^[2].

Спадщина культури

Вплив і своєрідність суковсько-дзедзицької культури проявляється аж до X—XII століть, коли на його території поширилися специфічні прикраси — скроневі кільця поморського типу VIII—XII століття:

• Фельдберґська культура — починаючи з VII століття, на частині території, займаній суковсько-дзедзицькою культурою паралельно розвивається привнесена ззовні новими хвилями слов'янської міграції союзу лютичів^[1];
• менкендорфська культура (з кінця VII ст. — початку VIII століття), характерна для регіону розселення ободритів, що відрізняється керамікою виготовленою на гончарному крузі^[1];
• голанчська і кендзинська культури поморян (VII ст. — першої половини IX століття)^[6], що мають значну подібність за характером кераміки з фельдберґською^[1];
• культури, що виділяються на основі керамік бардиського і волинського типів VIII ст. — першої половини IX століття, що прийшли на зміну голанчській та кендзінській^[1];
• культура кераміки щецинського типу (середина IX ст. — 70-ті роки Х століття)^[1];
• культура кераміки швелюбського типу (з Х ст.)^[1];
• культура новгородських сопок (VII—IX століть)^[7].

Див. також

• Прабатьківщина слов'ян
• Полабські слов'яни
• Укри

Примітки

1. Седов В. В. Суковско-дзедзицкая (лехитская) группа // Славяне в раннем средневековье. — Москва : Научно-производительное благотворительное общество "Фонд археологии", 1995. — С. 40 — 67. — ISBN 5-87059-021-3. Архівовано з джерела 29 вересня 2008 [Архівовано 2008-09-29 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Валентин Седов, член-корреспондент РАН. Великое переселение (російською) . Российский исторический иллюстрированный журнал «Родина». Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 3 июля 2008. [Архівовано 2008-09-23 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Ареали позначені на картах згідно книги (компіляція) - Седова В. В., «Славяне в раннем средневековье», 1995 г.
4. Andrzej Buko, Archeologia Polski wczesnośredniowiecznej, Warszawa 2006, s. 79, ISBN 978-83-7436-096-8 (пол.)
5. Алексеев С. В., «История славян в V—VIII веках [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]». Том 2. Аварика. — ГЛАВА ВТОРАЯ. СЛАВЯНЕ ПОСЛЕ ПРИХОДА АВАР, 2011 г. (рос.)
6. С. А. Кириллин. Северная основа русского народа (російська) . Журнал «Континент - Россия» №17. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 3 июля 2008 г.. (рос.)
7. Седов Валентин Васильевич - академик, заведующий отделом Института археологии РАН. Этногенез ранних славян (російська) . Вестник Российской академии наук, том 73, № 7, с. 594-605 (2003). Заслушано в ноябре 2002 г. на заседании Президиума РАН. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 3 июля 2008. (рос.)

Джерела

• Joachim Herrmann: Die Slawen in Deutschland. Geschichte und Kultur der Slawischen Stämme westlich von Oder und Neiße vom 6. bis 12. Jahrhundert. Akademie-Verlag, Berlin, 1985. (S. 27) (нім.)
• Dulinicz M., (2005): Slawische Keramik, in: RGA Bd. 29, S. 88 ff. (нім.)
• Lüdtke, H & Schietzel, K (2001): Handbuch zur mittelalterlichen Keramik in Nordeuropa, Bd. 1, S. 234 ff. (нім.)

Посилання

• Алексеев С. В., «История славян в V—VIII веках [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]». Том 2. Аварика. — ГЛАВА ВТОРАЯ. СЛАВЯНЕ ПОСЛЕ ПРИХОДА АВАР, 2011 г. (рос.)