Суванна Банланґ

Суванна Банланґ (лаос. ພະເຈົ້າສຸວັນນະບັນລັງ; 1455–1485) — тринадцятий правитель королівства Лансанг.

Суванна Банланґ лаос. ພະເຈົ້າສຸວັນນະບັນລັງ
13-й Король Лансангу
1479 — 1485
Попередник:	Чаккапхат Пхаєн Пхаєо
Наступник:	Ла Сен Таї
Народження:	1455 Луанґпхабанґ, Лаос
Смерть:	1485 Луанґпхабанґ, Лаос
Країна:	Лаос
Батько:	Чаккапхат Пхаєн Пхаєо

Його правління стало епохою миру та відновлення після широкомасштабного вторгнення до країни військ Дайв'єт під проводом короля Ле Тхань Тонга^[1]. Зійшов на трон 1479 року після зречення свого батька, короля Чаккапхат Пхаєн Пхаєо, який утік зі столиці, рятуючись від наступу ворожої армії^[2]. До сходження на престол був губернатором провінції Дансай. Відповідно до лаоських хронік він командував військовими силами Лансангу у вирішальній битві проти армії Дайв'єту^[1].

Біографія

Таєнкхам (ім'я при народженні) був другим сином короля Чаккапхат Пхаєн Пхаєо. Коли він досягнув повноліття, отримав посаду губернатора провінції Дансай (сучасна провінція Лєй Таїланд). Увійшов в історію як герой боротьби проти дайв'єтської навали^[1][3].

1478 року дайв'єтські сили вдерлись до Лансангу та розбили армію, зібрану королем Чаккапхатом та очолювану його старшим сином, принцом Коне Кео^[1][2][3]. Сили Лансангу, що складали 200 000 піхотинців і 2 000 слонів, були розбиті, при чому більшість генералів загинули, в тому числі і спадковий принц, який втопився у річці, намагаючись уникнути смерті на полі бою^[3]. Дайв'єт захопив столицю Лансангу, місто Муангсуа^[1][2][3]. Король Чаккапхатом разом з королівською родиною та всім двором утік на південь до Дансаю та далі до Нана, володінь держави Ланна^[1].

Після взяття столиці сили Дайв'єту розділились на дві частини, одна з яких вирушила на північ, діставшись Сянгуна та регіону Сіпсонбаньна. Інша частина рушила на південь, намагаючись узяти лансанзьке військо у кліщі. В'єтнамці дістались земель Ланна, але були розбиті, коли спробували захопити Нан^[1].

Принц Таєнкхам на чолі своєї дансайської армії перекрив шлях в'єтнамцям, які відступали. З 4 000 офіцерів, які вирушили зі столиці Дайв'єту, Танлонга, вижили лише 600^[1][3]. Принц Таєнкхам відвоював Муангсуа, зібрав городян, які змогли врятуватись, та відрядив посольство до свого батька з запрошенням повернутись на трон. Чаккапхат відмовився та зрікся престолу на користь свого сина Таєнкхама, який 1479 року став новим королем, узявши тронне ім'я Суванна Банланґ (букв. Золотий Трон)^[3].

Чаккапхат залишився у Нані, де й помер 1481 року. Суванна Банланґ був присутній на церемонії кремації тіла його батька та наказав збудувати ступу для збереження його праху^[3].

Суванна Банланґ налагодив дружні відносини з державою Ланна і присвятив себе відновленню столиці, що сильно постраждала під час вторгнення військ Дайв'єту^[3]. Він помер 1486 року, не лишивши спадкоємців. Придворна рада обрала наступником Суванна Банланґа його молодшого брата, принца Таєлакона, який зайняв престол під тронним ім'ям Ла Сен Таї^[2][3].

Примітки

1. Stuart-Fox, (1998), с. 66-67.
2. Simms, (1999), с. 52–53.
3. Viravong, (1964), с. 44-47.

Література

• Simms, Peter and Sanda (1999). The Kingdoms of Laos: Six Hundred Years of History. Curzon Press. ISBN 0-7007-1531-2.
• Stuart-Fox, Martin (1998). The Lao Kingdom of Lan Xang: Rise and Decline. White Lotus Press. ISBN 974-8434-33-8.
• Viravong, Sila (1964). History of Laos (trans.). New York: Paragon Book. ISBN 0-685-41963-0.