Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стрельби́цький Миха́йло Петро́вич (нар.3 червня 1949, с. Майдан-Вербецький, Летичівський район, Хмельницька область — пом.8 червня 2018, там саме) — український поет, критик, літературознавець. Кандидат філологічних наук (1976). Член Національної спілки письменників України (1979), Почесний член Національної спілки журналістів України.[2].
Стрельбицький Михайло Петрович | |
---|---|
Народився | 3 червня 1949 с. Майдан-Вербецький, Летичівський район, Хмельницька область, УРСР |
Помер | 8 червня 2018 (69 років) с. Майдан-Вербецький, Летичівський район, Хмельницька область |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Місце проживання | м. Вінниця Вінницька область |
Діяльність | Українська література |
Галузь | література[1], поезія[1] і літературна критика[1] |
Відомий завдяки | поет, критик, літературознавець, |
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
Знання мов | українська[1] |
Членство | Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України |
Нагороди | |
Михайло Стрельбицький народився 3 червня 1949 в с. Майдан-Вербецький Летичівського р-ну на Хмельниччині у селянській родині. Походив з роду Стрільбицьких. Закінчив середню школу в сусідньому селі Дяківці Літинського р-ну на Вінниччині. По закінченні філологічного факультету Одеського держуніверситету ім. І. І. Мечникова (1971) проходив строкову службу в армії, навчався в аспірантурі того ж ВНЗ, де захистив кандидатську дисертацію «Сюжетика української повісті 1960—1970 рр.» (1976). В альма-матер викладав українську літературу на кафедрі професора В. В. Фащенка (1975—1979).[3]
У 1980 р. переїхав до Вінниці. Був на творчій роботі. Від 1991 р. — старший викладач кафедри культурології Вінницького технічного університету. У цей час брав активну участь у суспільному житті, зокрема у діяльності товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, керував університетським літературним гуртком «Студентська муза», вів сторінку в газеті ВЗН «Імпульс», опікувався «Клубом істинних шанувальників Тараса Шевченка», готував радіопрограми, проводив щорічні творчі фестивалі для студентства «Вдячність Коновалюкові», ініціював публікацію у місцевій пресі критичних літературних розвідок, рецензій, спортознавчих есеїв.[4]
Помер 8 червня 2018 р. Похований у рідному селі.[5]
Автор понад 400 публікацій в пресі з проблем художньої літератури та більше півсотні наукових статей. Окремими виданнями вийшли: монографічне дослідження, присвячене творчості Олеся Гончара «Проза монументального історизму» (1988) та два десятки збірок віршів і поем. Окремої уваги гідна масштабна робота — збірка поезії у трьох книгах «Під небом Коновалюка», що вийшла друком у 2000—2010 рр.
Чимало робіт пов'язані із літераторами-сучасниками. Цикл «Сонети-силуети» присвячений вчителю — Василю Фащенку.[6]Окремі публікації — про краєзнавця-подоляка Віктора Святелика.[7] Передмови до книг початківців — Оксани Барбак, Сергія Білохатнюка, Дмитра Штофеля та ін. Упорядкування колективних видань поезій, зокрема, «Весняний ранок» (1983), «Квітни, земле моя!» (1985).[8]
Поетична творчість Стрельбицького відзначається багатожанровістю (лірика, лірична поема, поема-новела, вінок сонетів, переспіви з «Повісті минулих літ», варіації на фольклорні теми, байки, сатиричні вірші). В стильовому плані – це часто синтез лірики й іронії, точніше – автоіронії. | ||
Поетичні збірки:
Кн. 1. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. — 138 с.;
Кн. 2. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2004. — 296 с. — ISBN 966-641-067-2;
Кн. 3. — Вінниця: ВНТУ, 2010. — 332 с. — ISBN 978-966-641-358-4;
Збірки поезії та критики:
Літературознавчі дослідження:
Упорядкування:
Іронічність – супутня ознака інтелектуалізму, а, отже, вести мову про лірику Стрельбицького – це, за словами літературознавця Володимира Моренця, «означає передусім говорити про поезію інтелектуальну». Сюди слід ще додати віртуозність у володінні версифікаційною технікою, яка дозволила йому згодом освоїти такі надскладні жанри, як паліндроми чи акросонети, цикл із яких нараховує півсотні текстів. | ||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.