Стефурак Степан Степанович
український військовик, боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Степа́н Степа́нович Стефура́к (4 серпня 1995, с. Топорівці, Україна — 22 вересня 2014, біля селища Піски, Україна) — український студент, військовик, боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Один з наймолодших бійців ДУК.
Степан Степанович Стефурак | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 4 серпня 1995 с. Топорівці, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна |
Смерть | 22 вересня 2014 (19 років) біля с-ща Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна (під час мінометного обстрілу) |
Alma Mater | ТНТУ ім. І. Пулюя |
Псевдо | 24-й |
Військова служба | |
Роки служби | 2014 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Механізовані війська |
Рід військ | добровольчі формування |
Формування | |
Війни / битви | Війна на сході України |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Степан Степанович Стефурак народився 4 серпня 1995 року в с. Топорівці Городенківського району Івано-Франківської області, Україна.
Навчався в Тернопільському національному технічному університеті на факультеті економіки та підприємницької діяльності (третій курс). Брав активну участь у Революції гідності.
Навесні 2014 року пішов добровольцем на Схід. Загинув 22 вересня 2014 року в бою з російськими збройними формуванням біля Пісків у Ясинуватському районі під Донецьком під час мінометного обстрілу.
Похований в селі Топорівці.
Сім'я
Без Віктора лишились мама і троє братів.
- брат Василь Стефурак — командир роти 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, повернувся в Україну з полону 31 січня 2024 року. У лютому 2015 року отримав поранення під час виходу з Дебальцевого. Після лікування вступив до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, а по закінченні — повернувся на війну у званні старшого лейтенанта[1]
- батько Степан — воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з 25 вересня 2015 року після загибелі сина[1]
Нагороди
- Орден «Народний Герой України» (16.12.2017, посмертно)[2][3]
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно);
- В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
Вшанування пам'яті
- 30 жовтня 2014 року в Тернопільського національного технічного університету відкрили пам'ятну дошку на аудиторії, яка тепер носить назву «Аудиторія імені Степана Стефурака».
- 9 січня 2015 року в рідних Топорівцях на Івано-Франківщині відкрили меморіальну таблицю.[5]
- 13 жовтня 2015 на фасаді Тернопільського національного технічного університету відкрили меморіальну дошку.[6]
- 24 вересня 2014 року Володимир Ухач присвятив вірша Степану Стефураку[7].
- У жовтні 2018 року в ТНТУ відкрили аудиторію імені Степана Стефурака[8].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 8, місце 19
- Вулиця на якій проживав Степан названа його ім'ям[1]
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.