Loading AI tools
австрійський письменник, критик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ, також Цвайг (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, біограф, драматург і журналіст. На піку своєї літературної кар'єри, у 1920-1930-х роках, був одним із найбільш перекладуваних і популярних письменників у світі[7].
| Стефан Цвейг | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Stefan Zweig | ||||
 | ||||
| Народився | 28 листопада 1881[1][2][…] Відень, Австро-Угорщина[3] | |||
| Помер | 22 лютого 1942[4][3] (60 років) Петрополіс, Ріо-де-Жанейро, Бразилія[3] ·передозування барбітурату | |||
| Поховання | Бразилія | |||
| Країна |  Австро-Угорщина Австрія | |||
| Місце проживання | Зальцбург[5] | |||
| Діяльність | письменник, перекладач, журналіст, драматург, поет, літературний критик, історик, біограф, прозаїк-романіст, прозаїк, есеїст | |||
| Alma mater | Віденський університет | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Роки активності | 1901 — 1942 | |||
| Magnum opus | Шахова новела, Світ учора, Лист незнайомої, The Post Office Girld і Нетерпіння серця | |||
| Конфесія | юдаїзм | |||
| Батько | Moritz Zweigd[6] | |||
| Мати | Ida Zweigd | |||
| У шлюбі з | Friderike Maria Zweigd і Lotte Zweigd | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Стефан Цвейг у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Цвейг народився у Відні в родині багатого єврейського підприємця, власника текстильної мануфактури Моріца Цвейга (1845—1926) та Іди Бреттауер 1854—1938), дочки єврейської банківської родини[8]. У мемуарах «Світ учора» Цвейг підкреслено скупо розповідає про своє дитинство і юність. Коли заходить мова про батьківський дім, гімназію, а потім університет, письменник свідомо не дає волі почуттям, наголошуючи, що на початку його життя все було так само, як у багатьох інших європейських інтелігентів зламу століть.
Закінчивши Віденський університет у 1904 році, здобув докторський ступінь із дисертацією на тему «Філософія Іпполита Тена». Релігія не відігравала центральної ролі в його освіті. «Мої мати і батько були євреями лише через випадковість народження», — сказав Цвейг в інтерв'ю. Проте він не зрікся своєї єврейської віри і неодноразово писав про євреїв і єврейські теми, як у своєму оповіданні «Мендель-букініст».
У Цвейга були теплі стосунки з Теодором Герцлем, засновником сіонізму, з яким він познайомився, коли Герцль ще був літературним редактором Neue Freie Presse, тодішньої головної газети Відня; Герцль прийняв до публікації деякі з ранніх есе Цвейга[9]. Незважаючи на дружбу з Герцелем, він не поділяв його переконання й, за словами Амоса Ілона, назвав книгу Герцля Der Judenstaat «дурним текстом, […] нісенітницею». Цвейг, відданий космополіт, вірив в інтернаціоналізм і європеїзм[10], у книзі «Світ учора» він ясно зазначає: «Я був упевнений у своєму серці від самого початку, що я є громадянином світу»[11].
Цвейг вирушає до Лондона, Парижа (1905), подорожує Італією та Іспанією (1906), відвідує Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912). Під час Першої світової війни, Цвейг служив в архіві військового міністерства і зайняв пацифістську позицію, як і його друг Ромен Роллан, лауреат Нобелівської премії з літератури 1915 року. У цей час відвідує Східну Галичину, споглядаючи вплив війни, що значно зміцнило його антимілітаристську позицію.
Останні роки Першої світової війни Цвейг мешкав у Швейцарії (1917—1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга. Цвейг приїхав до СРСР в 1928 році на урочистості з нагоди сторіччя від дня народження Льва Толстого. Цвейг досить скептично оцінив бурхливу бюрократичну діяльність керівної верхівки радянських республік. Загалом його ставлення до Радянського Союзу можна було тоді охарактеризувати як доброзичливо-критична цікавість.
Цвейг товаришував з такими відомими особистостями як Райнер Марія Рільке, Еміль Верхарн, Ромен Роллан, Франс Мазереель, Огюст Роден, Томас Манн, Зигмунд Фрейд, Джеймс Джойс, Герман Гессе, Герберт Веллс, Поль Валері. У роки Першої світової війни Цвейг опублікував ліричний нарис про Р. Роллана, назвавши його «сумлінням Європи». Цвейг присвятив есе Максимові Горькому, Томасові Манну, Марселеві Прусту і Йозефові Роту.
У 1934 році, після приходу Гітлера до влади в Німеччині, Цвейг виїхав з Австрії до Англії, жив спочатку в Лондоні, а потім з 1939 року в Баті. У рамках підготовки до операції «Зеельове» був складений список осіб, які мали бути затримані нацистами відразу після завоювання Британських островів, так звана Чорна книга; Цвейг разом із його лондонською адресою був вказаний на сторінці 231. Цвейг і його друга дружина перетнули Атлантику до Сполучених Штатів, оселившись у 1940 році в Нью-Йорку; вони жили два місяці як гості Єльського університету в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, потім вони орендували будинок в Оссінінгу, Нью-Йорк.
22 серпня 1940 року вони знову переїхали до Петрополіса, колонізованого німцями гірського міста за 68 кілометрів на північ від Ріо-де-Жанейро[12]. Цвейг, відчуваючи дедалі більшу пригніченість через ситуацію в Європі та майбутнє людства, писав у листі до автора Жуля Ромена: «Моя внутрішня криза полягає в тому, що я не можу ототожнити себе зі собою паспорта, собою вигнанця»[13]. 23 лютого 1942 року Цвейгів знайшли мертвими від передозування барбітуратом у їхньому будинку[14]. Він був у розпачі щодо майбутнього Європи та її культури. «Я вважаю, що краще завчасно і здорово завершити життя, в якому інтелектуальна праця означала б найчистішу радість, а особиста свобода — найвище благо на Землі», — писав він у предсмертному листі[15].
Еріх Марія Ремарк так написав про це в романі «Тіні в раю»: «Якби того вечора у Бразилії, коли Стефан Цвейг і його дружина скінчили життя самогубством, вони могли вилити кому-небудь душу хоч би по телефону, нещастя, можливо, не сталося б. Але Цвейг опинився на чужині серед чужих людей».
Будинок Цвейгів у Бразилії пізніше перетворили на культурний центр і тепер відомий як Будинок Стефана Цвейга.
Новели Цвейга — «Амок» (Amok, 1922), «Сум'ятиця почуттів» (нім. Verwirrung der Gefühle, 1927), «Шахова новела» (нім. Schachnovelle, 1941) — зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Критична думка щодо його творчості різко розділилася між тими, хто хвалить його гуманізм, простоту та ефективний стиль[16][17], і тими, хто критикує його літературний стиль як бідний, легкий і поверхневий[18].
Цвейг найбільше відомий своїми новелами (зокрема, «Королівська гра», «Амок» і «Лист незнайомої», екранізований у 1948 році Максом Офюльсом), романами («Сум'яття почуттів», «Нетерпіння серця») і біографіями (зокрема, Еразма Роттердамського, Фердинанда Магеллана та Марії, королеви Шотландії, а також посмертно опубліковану про Бальзака). Його біографія королеви Марії Антуанетти 1932 року була адаптована Metro-Goldwyn-Mayer як фільм 1938 року з Нормою Ширер у головній ролі.
Мемуари Цвейга[19][16][20], «Світ учора», були завершені в 1942 році за день до того, як він покінчив життя самогубством. Твір широко обговорювали як дослідження про те, «що означало бути живим між 1881 і 1942 роками» в Центральній Європі; книга викликала як похвалу критиків[16], так і вороже відхилення[21].
Цвейг тісно спілкувався з Ріхардом Штраусом і написав лібрето для Die schweigsame Frau («Мовчазна жінка»)[22]. Відомо, що Штраус кинув виклик нацистському режиму, відмовившись санкціонувати видалення імені Цвейга з програми для прем'єри твору 24 червня 1935 року в Дрездені. У результаті Геббельс відмовився відвідати прем'єру, як було заплановано, і оперу заборонили після трьох вистав.
Під час свого перебування в Бразилії, Цвейг написав книгу «Brasilien, Ein Land der Zukunft» (Бразилія, країна майбутнього), яка складалася зі збірки нарисів про історію та культуру його новоприйнятої країни.
Цвейг був пристрасним збирачем рукописів. Колекція Цвейга знаходиться в Британській бібліотеці, в Університеті штату Нью-Йорк у Фредонії та в Національній бібліотеці Ізраїлю. Вона спеціалізується на нотних рукописах з автографами, включно з творами Баха, Гайдна, Вагнера та Малера. Її описують як «одну з найбільших у світі колекцій рукописів з автографами»[23].
У 1930-их роках Василь Софронов-Левицький надрукував оповідання «Ґувернантка» Стефана Цвайґа у львівському тижневику «Діло».[24]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
