Степаненко Микола Омелянович

Степаненко Микола Омелянович (1918, Миргород  (за інш. даними — у с. Микільське) — 1993, Каліфорнія) — науковець, громадський і політичний діяч на еміграції, журналіст і літературознавець. Дійсний член УВАН, НТШ, віце-президент УМ-МАН, член Національної Спілки письменників України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степаненко.

Степаненко Микола Омелянович
Народився	1918 Миргород, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	1993
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Діяльність	літературознавець
Членство	Наукове товариство імені Шевченка

Псевдоніми — Михайло Степовий, Микола Сварожич, Николай Угарті, М. Оринин, М. Юркевич, Микола Антонович.

З біографії

Народ. 15 грудня 1918 р. на Полтавщині. В молодості вивчив гру на бандурі у Федора Глушка. У 1937 р. закінчив філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту, працював викладачем. У 1941 р. лишався на окупованій ворогом території, був директором Шишацького сільськогосподарського технікуму, редактором української газети в Миргороді. Емігрував до Німеччини, викладав у таборах для переміщених осіб у Мюнхені і Карлсфельді. Був відповідальним секретарем редколегії альманаху «МУР». У 1949 р. емігрував до США. Працював позаштатним диктором «Голосу Америки». Викладав мови у військовій школі в м. Монтерей (Каліфорнія), східнослов'янські мови і літератури — в Сиракузькому, Нью-Йоркському і Ратгерському університетах. Захистив дисертацію в Нью-Йоркському університеті (1970), одержав ступінь доктора філософії. У 70-х рр. — професор славістики університету Джорджа Вашингтона, УВУ в Мюнхені, Центрально-Мічиганського університету (м. Маунт Плезант).

Член-основоположник і чільний діяч УРДП, Об'єднання Українців Революційно-Демократичних Переконань, ДОБРУС, ОДУМ, віце-президент УНР в екзилі (з 1967), член управ низки українських культурних, громадських і політичних установ, педагог, радіожурналіст, публіцист, учений-літературознавець, дійсний член НТШ, священик.

Наприкінці життя висвятився. Був настоятелем парафії св. Михаїла в Сан-Франциско, потім св. Івана Хрестителя в Портланді (штат Ореґон). Відвідав Україну в 1992 р. Помер 14 березня 1993 р. в Сан-Хосе (Каліфорнія).

Помер 1993 року в Каліфорнії, похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Творчість

Автор книг «Шосте коло» (1979), «Жива легенда дальшої нашої боротьби» (1979), «Борець за ідеї української нації» (1981). Автор тексту пісні про Мазепу.

• Степаненко М. Літературна критика і критики в підсовєтській Україні після «шестидесятників»//Слово. Збірник 9. — Едмонтон: ОУП «Слово», 1981. — С. 269—281.
• Степаненко М. Шосте коло. — Вашингтон: Україна, 1979. — 151 с.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Біляїв В. Політик, вчений, священик // «На неокраянім крилі…». — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — С. 257—267.
• Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник. – Полтава: Верстка, 1998. — С. 134—135.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.