Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Інкуна́була (лат. incunabula — колиска, початок) — книжка, памфлет або односторонній відтиск, видрукований (а не переписаний вручну) в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їхній наклад був у межах 100–300 примірників.
Інкунабула | |
Досліджується в | incunabula studiesd |
---|---|
Місце створення | Європа |
Інкунабула у Вікісховищі |
Найдавнішою з відомих друкованих книг українського автора вважають «Прогностичну оцінку поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв и медицини славетного Болонського університету» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Boloniensis atrium et medicine doctoris)[1].
Інкунабули дуже схожі до рукописних книг як шрифтовим оформленням, так і зовнішніми характеристиками. Першодрукарі у всьому наслідували рукописи, адже не мали інших зразків. На перших друкованих книгах не позначалось ні року, ні місця друку, ні друкарні.
З XVII століття початок витоку «інкунабулознавства» — дисципліна, що вивчала первістки друкарського верстату — інкунабули, або видання XV століття.[2]
Термін вперше застосований Бернардом фон Малінкродтом з Мюнстера у 1639 році у памфлеті «De ortu et progressu artis typographicae» («Розвиток прогресу типографського мистецтва») і закріпився у XVIII столітті.
Інкунабули поділяють на два типи: ксилографічні та типографські. Типографським способом друку була виконана Біблія Гутенберга. Деякі автори вважають інкунабулами видання, виконані винятково типографським способом.
Більшість видань були латинською мовою, але друкувались книги і іншими мовами. Основними покупцями інкунабул були вчені, знать, адвокати та священнослужителі. Друкувались інкунабули без абзаців.
У XIX столітті з'явились перші каталоги інкунабул. Вичерпним каталогом такого роду є «Gesamtkatalog der Wiegendruck», скомпільований Державною бібліотекою у Берліні. Німецькі інкунабули описані в рамках проєкту «Sammlung Deutscher Drucke». Також має значення каталог інкунабул «Incunabula Short-Title Catalogue»[3] Британської бібліотеки.
18 мов, якими друкувалися інкунабули в порядку спадання кількості: латинська, німецька, італійська, французька, голландська, іспанська, англійська, іврит, каталонська, чеська, грецька, церковнослов’янська, португальська, шведська, бретонська, данська, фризька та Сардинська.
За своїми особливостями інкунабули відрізняють від наступних видань. Насамперед це особливий папір ручного виробництва з ганчір'яної сировини. Цей папір особливо цупкий і відрізняється від паперу пізніших сортів. Особливістю інкунабул є також те, що першодрукарі намагалися якомога точніше відтворити в друкованих книгах зовнішність книжок рукописних. Інкунабули часто не мають титульного аркуша (як і в рукописних книгах). Вихідні відомості в книзі розміщували в кінці тексту книги — в колофоні.
У тексті інкунабул відсутній поділ на абзаци. З нових рядків починалися лише розділи, а в середині розділу текст був суцільним. Заголовки і орнаментальну частину тривалий час відтворювали вручну. Ініціали та прикраси на берегах додавалися після друку художниками-ілюмінаторами. Шрифти кожного з друкарів мають індивідуальний характер. Загально поширеним був готичний малюнок шрифту. Наприкінці 60-х років XV століття в Італії виник шрифт антиква, який був зручніший для латиниці. В інкунабулах представлені також кириличний, глаголичний, грецький, єврейський шрифти.
Друкували інкунабули насиченою чорною фарбою. Заголовні літери та окремі слова, з яких починалися важливі для змісту речення, позначалися додатково червоною чи синьою фарбою. Формат книжок був переважно великий, на аркуш паперу (in folio; звідси фоліант). Береги книжок були обов'язково широкі. Зазвичай книги виготовляли без оправ, оскільки передбачалося, що кожен власник замовить палітурку для свого примірника за власним уподобанням і фінансовими можливостями.
Наклад інкунабул спочатку був від 100 до 300 примірників, наприкінці XV сторіччя — 1–2 тисячі примірників.
Найбільшими зібраннями інкунабул володіють такі бібліотеки:
В Україні зібрання інкунабул мають (список є неповним):
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.