З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Старовойт Людмила Василівна (нар. 8 серпня 1948, Баштанка, Миколаївська область, Україна — пом. 2 листопада 2021, Миколаїв, Україна) — українська науковиця, педагогиня і громадська діячка.
Старовойт Людмила Василівна | |
---|---|
Народилася | 8 серпня 1948
Баштанка, Миколаївська область, Україна |
Померла | 2 листопада 2021 (73 роки) Миколаїв, Україна |
Місце проживання | Миколаїв |
Країна | СРСР Україна |
Alma mater | |
Галузь | історія |
Заклад | Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського |
Вчене звання | доцент |
Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
Нагороди |
Кандидатка філологічних наук, доцент, декан філологічного факультету (1987—1997) і проректор з навчально-виховної роботи (1996—2003) Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Відмінниця освіти України (1994), лавреатка Миколаївської обласної премії імені М. М. Аркаса (1996).
Народилася в багатодітній селянській родині у селі Баштанка Миколаївської області. У 1966 році з відзнакою закінчила Баштанську середню школу № 3, після чого вступила до Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського, який закінчила в 1970 році, одержавши кваліфікацію вчителя української мови і літератури.
Працювала у Миколаївській середній школі № 2 з поглибленим вивченням англійської мови, а з 1974 року — викладачкою на кафедрі української літератури Миколаївського державного педагогічного інституту. У тому ж році була переведена на посаду старшого викладача.
Закінчивши заочну аспірантуру при Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького (нині — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), у 1986 році успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою творчості Максима Рильського.
У 1991 році Людмилі Старовойт було присвоєне вчене звання доцента. У 1997 році була обрана на посаду декана філологічного факультету педагогічного інституту. Очолювала редакційну колегію університетської газети «Педагог» (1999—2009), краєзнавчого альманаху «Освітянські вітрила», а також Наукового вісника інституту. Активно підтримувала літературну студію факультету — «Лакмус»[1].
У 1996 році в складі авторського колективу книги «Історія української культури» стала лавреаткою Миколаївської обласної премії імені М. М. Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність».
У 1997—2003 роках займала посаду проректора з навчально-виховної роботи інституту, який у жовтні 2002 року був претворений на Миколаївський державний університет, якому через рік було присвоєно ім'я Василя Олександровича Сухомлинського. 21 серпня 2010 року МНУ отримав статус національного.
За роки її перебування на посаді проректора філологічний факультет перетворився на Інститут філології та журналістики, чию діяльність забезпечувало п'ять кафедр: кафедра української мови, загального мовознавства та лінгводидактики, української літератури, теорії літератури та методики її викладання і видавничої справи та редагування.
У 1998—2009 роках завідувала кафедрою української літератури, у 2010—2015 — на посаді доцента кафедри.
Людмила Старовойт авторка понад 80 наукових праць. Більшість із них присвячена вивченню творчості письменників Миколаївщини та історії освіти Миколаївської області[1].
Брала участь в підготовці ряду навчальних посібників для студентів і учителів, зокрема «Письменники Миколаївщини» (2007), «Література Миколаївщини» (2014), «Література рідного краю» (1994, 2003), «Живлюща сила Ємигеї» (2015) і «Твоє життя — твій головний проект: технологія самовиховання» (2012).
Вивчала історію рідного університету, укладала історичні нариси про факультет філології та університет (2003, 2009, 2013). У 2014 році як заступник головного редактора доклала зусиль для виходу колективної праці «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини». В 2020 році у співавторстві з Тарасом Кремнем випустила видання «Українська Атлантида Дмитра Кременя: дискурс життя і творчості».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.