Станіславчицька волость

Станіславчицька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Вінницького повіту Подільської губернії з центром у містечку Станіславчик.

Станіславчицька волость
Центр	Станіславчик
Утворено	1861
Площа	23 384 (1885)
Населення	14 904 осіб (1885)
Густота	58.3 осіб / км²

У 1921 перейшла до складу новоутвореного Жмеринського повіту.^[1]

Склад

Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 14 сільських громад. Населення — 14904 осіб (7258 чоловічої статі та 7646 — жіночої), 1756 дворових господарства^[2].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	11022	7943
Приватної власності	11576	8669
Іншої власності	786	389
Загалом	23384	17001

Основні поселення волості:

• Станіславчик — колишнє власницьке містечко при річці Мурафа за 50 верст від повітового міста, 2540 осіб, 336 дворових господарств, 2 православні церкви, синагога, школа, 2 постоялих двори, 5 постоялих будинків, лавка, базари через 2 тижні. За 3½ версти — винокурний завод. За 3, 4, 7 верст — поташні заводи. За 6 верст — цегельний завод. За 8 верст — залізнична станція Жмеринка Києво-Брестської залізниці. За 8½ верст — залізнична станція залізнична станція на Одеську залізницю. За 7 верст — залізничний полустанок Будьки
• Олексіївка — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 621 особа, 91 дворове господарство, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Велика Жмеринка — колишнє власницьке містечко при урочищі Кобильна, 886 осіб, 119 дворових господарств, синагога, школа, 2 постоялих двори, 3 шинки, 4 постоялих будинки, лавки, базари.
• Будьки — колишнє власницьке село, 923 особи, 87 дворових господарства, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Дзялів — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 1342 особи, 169 дворових господарств, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.
• Жуківці — колишнє власницьке село, 480 осіб, 67 дворових господарств, каплиця старообрядців, постоялий будинок.
• Кудіївці — колишнє власницьке село при річці Тартак, 962 особи, 139 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
• Леляки — колишнє власницьке село, 308 осіб, 39 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
• Мала Жмеринка — колишнє власницьке село, 683 особи, 91 дворове господарство, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Носковецька Слобода — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 631 особа, 80 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
• Носківці — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 2014 осіб, 241 дворове господарство, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, поташний завод.
• Потоки — колишнє власницьке село, 1594 особи, 237 дворових господарств, 2 православні церкви, школа, 2 постоялих будинки, 3 водяних млини.
• Сідава — колишнє власницьке село, 293 особи, 36 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Посилання

1. Постановление ВУЦИК от 6 июля 1921 «Об образовании Жмеринского уезда Подольской губернии»(рос.)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

• Stanisławczyk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 186. (пол.)