Ставковик

Ставковик (Lymnaea) — рід прісноводних равликів від малого до великого розміру. Мушля ставковика спірально закручена, нагадує башту з верхівкою, несиметрична. Колір мушлі бурий та довжина за розміром 45-60 мм, а завдовжки 20-34 мм. Кількість завитків від поздовжньої осі варією від 3 до 5.

? Ставковик
Lymnaea stagnalis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Молюски (Mollusca) Клас: Черевоногі (Gastropoda) Ряд: Pulmonata Родина: Lymnaeidae Рід: Ставковик (Lymnaea) Lamarck, 1801
Види
Lymnaea aulacospira[d] Lymnaea columella[sv] Lymnaea corvus[en] Lymnaea diaphana[en] Lymnaea fuscus[en] Lymnaea natalensis[en] Lymnaea neotropica[en] Lymnaea stagnalis Lymnaea turricola Lymnaea viridis[en]
Посилання
Вікісховище: Lymnaea Віківиди: Lymnaea EOL: 58089 ITIS: 76484 NCBI: 6522 Fossilworks: 83642

Середовище життя та будова ставковика

Ставковики в процесі спарювання

У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого молюска ставковика звичайного. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4—5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором — устям. Черепашка складається з вапняку і покрита зверху шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини. Вона захищає м’яке тіло ставковика.

У тілі ставковика виділяють три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко не розмежовані. Крізь устя черепашки може висуватися тільки голова, нога і передня частина тулуба. Нога в ставковика м’язиста і займає всю черевну частину тіла. Молюски, що мають такі ноги, як у ставковика, називаються черевоногими. Ковзаючи підошвою ноги по підводних предметах або підвісившись знизу до поверхневої плівки води, ставковик плавно рухається вперед.

Тулуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до неї. У передній частині тулуб покритий особливою складкою — мантією. Простір між тілом і мантією називають мантійною порожниною. Спереду тулуб переходить у голову. На нижній її частині міститься рот, а з боків — двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.

Живлення

Рот веде до глотки. У ній є м’язистий язик, покритий зубчиками. Це так звана тертка. Нею ставковик зіскрібає наліт з різних мікроорганізмів, що утворився на підводних предметах, або м’які частини рослин. Із глотки їжа надходить у шлунок, потім у кишечник. Перетравленню її сприяє особлива травна залоза — печінка. Кишечник відкривається анальним отвором у мантійну порожнину.

Дихання

Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним повітрям. Щоб дихати, ставковик підіймається до поверхні води й відкриває біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії — легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ.

Кровообіг

Серце виштовхує кров у судини. Великі судини переходять у маленькі, з яких кров потрапляє в проміжки між органами. Таку кровоносну систему називають незамкнутою. Кров обмиває всі органи, потім збирається знову в судинах, які йдуть до легені, а звідти повертається в серце. Забезпечити рух крові в такій системі важче, ніж у замкнутій, бо в проміжках між органами кров рухається повільніше. Тому в молюсків і з’явилося серце, яке проштовхує кров між органами.

Виділення здійснюється ниркою. Будова нирки в основному нагадує будову органів виділення дощового черв’яка, але вона набагато складніша.

Нервова система

Нервова система ставковика має навкологлоткове скупчення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюска.

Розмноження

Ставковики — гермафродити, але запліднення в них перехресне. Вони відкладають яйця у прозорі слизисті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вилуплюються маленькі ставковики, вкриті тонкою черепашкою.