Спондиліс златковий

Спондиліс златковий (лат. Spondylis buprestoides, Linnaeus, 1758 = Cerambyx maxillosus DeGeer, 1775 nec Drury, 1773 = Pseudoclerus magnus Voet, 1804—1806 = Spondylis sinensis Nonfried, 1892) — жук з родини Вусачів.

? Спондиліс златковий
Spondylis buprestoides Linnaeus, 1758
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea Latreille, 1802) Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802) Підродина: Асеміни (Aseminae Thomson, 1860) Рід: Тетропіум (TSpondylis Eschscholtz, 1830) Вид: Спондиліс златковий (S. buprestoides)
Біноміальна назва
Spondylisbuprestoides Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Spondylis buprestoides EOL: 126547 ITIS: 704717 NCBI: 1395520

Поширення

Спондиліс златковий

S. buprestoides — транспалеарктичний вид палеарктичного зоогеографічного комплексу. Поширений від Європи до Далекого Сходу. В Українських Карпатах вид зустрічається переважно в передгір'ях, де наявні соснові ліси, звичайний у Розточчі. Рідше зустрічається в гірських районах.

Екологія

Жуки активні в другій половині дня і увечері. Дорослі комахи не живляться — розвинена афагія. Літ з червня до першої половини вересня. Личинки розвиваються у коренях сосни.

Морфологія

Імаго

Тіло товсте, валькувате, чорне, слабо блискуче, 12-22 мм в довжину. Западини передніх тазиків закриті або ледь привідкриті. На 3-11-му члениках вусиків по одній великій пороносній ямці.

Личинка

Передній край лобу личинки несе близько 14 епістомальних щетинок. Вусики 3-членикові. Вічка відсутні. Верхня губа серцеподібна, склеротизована. Основна половина пронотуму з полем мікрошипиків. Ноги помірно довгі, кігтики до вершини покриті мікрошипиками. Мозолі черевця з апікальними мікрошипиками, з дорзальної сторони є по 4 поздовжні короткі боріздки; вентральної — по 2-і поздовжні і по 1-й слабкій поперечній боріздці. Терґіт 9-го сегменту черевця з парою дуже далеко розставлених урогомф. Дихальця дрібні, округло-овальні, з краєвими камерами. Довжина дорослої личинки 30-34 мм, ширина — 8 мм.

Життєвий цикл

Генерація 3-4 річна.

Література

1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
3. Загайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
4. Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
5. Łomnicki M. Chrząszcze zebrane w górach Sołotwińskich // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. — Kraków, 1880. — 14. — S. 3-12;
6. Łomnicki M. Sprawozdanie z wycieczki entomologicznej w góry Stryjskie podjętej w r. 1880 // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. — Kraków, 1882. — 16. — S. 240—254;
7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

1. http://www.cerambyx.uochb.cz/spondyl.htm [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.]
2. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11027/ [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.]