Горючість

Горючість — це здатність речовини або матеріалу до горіння^[1].

Займання — це початок горіння під дією джерела запалювання^[2].

За горючістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

• Горючі — речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення^[3]. До них належать всі органічні речовини.
• Негорючі — речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін^[4].
• Важкогорючі — речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять горючі та негорючі складові^[4].

Горючість рідин

Горючі рідини більш пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали і речовини, тому що вони легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються

• температурою спалаху,
• нижньою і верхньою межею поширення полум’я^[4].

Класифікація рідин за горючістю

За температурою спалаху розрізняють рідини:

• Легкозаймисті (ЛЗР) — це рідини з температурою спалаху до 61°С (в закритому тиглі) або до 66°С (у відкритому тиглі).
• Горючі рідини (ГР) — це рідини з температурою спалаху понад 61°С (в закритому тиглі) або понад 66°С (у відкритому тиглі)^[4].

Горючість газів

Ступінь пожежовибухонебезпечності горючих газів визначається також концентраційними межами поширення полум’я^[5].