Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц

Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц (вірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Ղազանչեցոց) (Собор Святого Христа Всеспасителя) — вірменський собор у місті Шуша^[1] Шушинського району^[2] Азербайджанської Республіки^[3]. Архітектурний комплекс складається з церкви (1868—1887 рр.) та дзвіниці (1858 рік).

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц вірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Ղազանչեցոց
39°45′31.75″ пн. ш. 46°44′52.28″ сх. д.
Країна	Азербайджан
Місто	Шуша
Район	Шушинський
Конфесія	Вірменська апостольська церква
Єпископство	Арцаська єпархія
Тип	собор
Стиль	вірменська архітектура
Дата заснування	1887
Початок будівництва	1868 р.
Побудовано	1887 р.
Статус	діючий
Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц (Азербайджан)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Дзвіниця.

Церкву Казанчецоц згадують у книзі «Подорож до Вірменії» Месропа Тахіадяна (1820 р.). На думку Шагена Мкртчяна, ця обставина, а також те, що дзвіницю побудовано раніше церкви, є свідченням того, що собор був побудований на місці менш примітної з архітектурної точки зору церкви XVIII століття.

Дзвіниця побудована шушинцем Абраамом Хандамірянцом. Будівельний напис дзвіниці, виконаний на її східній стіні, свідчить:

(Побудована) дзвіниця на пам'ять про покійного Габріела Овсепян-Батірянца, що родом із Казанчі, і про паломника Мкртича Маргаряна-Хандамірянца, про дружину його Баласан й синів Арупа і Степана і всіх казанчійців. Та згадаю Бога на славу його і заради спасіння душ усіх живих і покійних. У літо 1858

Згідно з написом на торці вівтаря церкви її будівничим був Ерамішянц Аветисов, зодчим — Симеон Тер-Акобянц. Терміни будівництва собору вказані в будівельному написі у верхній частині південного порталу:

Благодаттю і милістю всемогутнього Бога побудований чудотворний святий собор на кошти та пожертвування парафіян церкви Аменапркіч Казанчецоц міста Шуші, будівництво якої розпочали в 1868 р. за царювання всемогутнього самодержця імператора всія Русі Олександра II і за патріаршества Георга IV, завершено в 1887 р. під час коронування сина Його Величності благословенного імператора Олександра III при католікосі Маркарі I. 20 вересня 1888

Після Шушинської різанини 1920 р. собор перестав функціонувати. У радянський період собор використовували як комори і, пізніше, гараж. У цей час він перебував у напівзруйнованому стані, був відсутній купол. Під час Першої карабаської війни тут облаштували азербайджанський склад ракет системи «Град».

Нині собор повністю відновлений і з 1998 року є діючим храмом.

Опис

Веселка на фоні церкви

Собор розташований в центрі міста, що знаходиться на вершині плато. За архітектурою Казанчецоц нагадує Кафедральний собор Ечміадзіна.

Церква

Вигляд на церкву

Церква являє собою залу розмірами 34,7 × 23 × 35 м. Фасадні частини її облицьовані обтесаними плитами з місцевого вапняку світло-кремового відтінку.

У центрі споруди розташований купол, який спирається на чотири пілона. У залі є вікна розміром 1 × 5 м.

Має три однакових входи з красивими трехарочними напівкруглими в плані портиками: із заходу, півдня і півночі. Над серединою аркок портиків відкривається по одному хрестоподібному вікну. Парадні входи завершуються круглими вставками-монолітами, покритими рельєфами.

Наближений вигляд

У церкві є безліч написів на згадку про городян, які жертвували на її будівництво.

Дзвіниця

Дзвіниця розташована у кількох метрах на захід від церкви, являє собою триповерхову споруду. У верхніх кутах першого поверху були встановлені чотири скульптури, що зображують людей, «… які з грізним виглядом дують в труби». Однак, ці статуї були зруйновані під час Карабаської війни, коли місто перебувало під контролем азербайджанців, і в наш час^[коли?] на їх місці розташовуються відтворені копії. Одна з цих скульптур зображена на гербі Шуші.

Чудовим зразком кам'яного різьблення є орнаментований пояс дзвіниці.

Цікаві факти

• 16 жовтня 2008 р. в Нагірному Карабасі пройшло «велике весілля»: з 687 пар, 550 повінчалися в соборі Казанчецоц, a решта — в монастирі Гандзасар.^[4]