Смирнов Олександр Петрович

Олександр Петрович Смирнов (партійний псевдонім «Фома») (9 вересня 1877(18770909), село Нікола Васильєвської волості Тверської губернії, тепер Тверської області, Російська Федерація — розстріляний 10 лютого 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, секретар ЦК ВКП(б), народний комісар землеробства РРФСР, 1-й заступник голови Ради народних комісарів РРФСР. Депутат Установчих зборів Російської Республіки в 1917 році. Член ВЦВК, ЦВК СРСР. Кандидат у члени ЦК РСДРП (РСДРП(б)) у 1907—1917 роках. Член ЦК ВКП(б) у квітні 1922 — 12 січня 1933 року. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 2 червня 1924 по 26 червня 1930 року. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 13 липня 1930 по 12 січня 1933 року.

Смирнов Олександр Петрович
Народився	9 вересня 1877(1877-09-09) село Нікола Васильєвської волості Тверської губернії, тепер Тверської області, Російська Федерація
Помер	10 лютого 1938(1938-02-10) (60 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС, оргбюро ЦК ВКП(б) і Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. У дитинстві був пастухом. З шістнадцятирічного віку працював на ткацькій фабриці в Твері, також відвідував школу. У 1895 році переїхав до Санкт-Петербурга, працював на ткацькій фабриці

З 1896 року — в революційному соціал-демократичному русі. Член РСДРП з 1898 року.

У 1898 році заарештований і висланий із Санкт-Петербурга. З 1898 року працював на ткацькій фабриці в Твері. У 1900 році висланий на рік до Новгорода. У 1901 році переїхав до Твері, працював ткачом на ткацькій фабриці, створив робітничий гурток, вів нелегальну революційну діяльність.

У 1903 році заарештований, до 1904 року перебував у в'язниці.

У 1904 році повернувся до Твері, увійшов до складу Тверського комітету РСДРП, працював у нелегальній підпільній друкарні. Учасник російської революції 1905—1907 років в Твері. У 1905 році обраний товаришем (заступником) голови Тверської ради і начальником бойових дружин.

Після поразки революції переїхав до Санкт-Петербурга, займався підпільною роботою, обирався до складу Санкт-Петербурзького комітету РСДРП. Був делегатом Стокгольмського і Лондонського з'їздів РСДРП. У червні 1907 року обраний кандидатом у члени ЦК РСДРП, у січні 1912 року — кандидатом у члени ЦК РСДРП(б).

У 1907 році був заарештований і через рік висланий до Устьсисольська. У 1908 році втік із заслання до Санкт-Петербурга, але невдовзі заарештований і повернутий до Устьсисольська. Після завершення заслання переїхав до Москви, де вів підпільну революційну роботу. Знову заарештований і висланий на три роки у Нарим.

У 1914—1917 роках — в російській армії, служив шофером у російських окупаційних військах у Персії.

У 1917 році — голова Богородської ради Московської губернії, член президії Московської губернської ради робітничих депутатів.

У жовтні 1917 — 1919 року — член колегії Народного комісаріату внутрішніх справ РРФСР, товариш (заступник) народного комісара внутрішніх справ Російської РФСР.

У 1919—1923 роках — заступник народного комісара продовольства РРФСР.

7 липня 1923 — 16 лютого 1928 року — народний комісар землеробства РРФСР.

Одночасно, з осені 1923 по весну 1928 року — генеральний секретар Селянського Інтернаціоналу.

30 липня 1925 — 20 лютого 1928 року — заступник голови Ради народних комісарів РРФСР.

20 лютого 1928 — 3 листопада 1929 року — 1-й заступник голови Ради народних комісарів РРФСР.

11 квітня 1928 — 26 червня 1930 року — секретар ЦК ВКП(б).

У 1930—1931 роках — член президії Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР і голова Союзліспрому.

У 1931—1933 роках — голова Всесоюзної ради у справах комунального господарства при ЦВК СРСР.

У 1933 — березні 1937 року — начальник відділу заводів первинної обробки пеньки Народного комісаріату легкої промисловості СРСР.

У грудні 1934 року виключений з ВКП(б) як учасник опозиційної «групи Смирнова—Ейсмонта—Толмачова».

10 березня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 8 лютого 1938 року до страти, розстріляний 10 лютого 1938 року. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

У липні 1958 року реабілітований, 1960 року посмертно поновлений у партії.

Примітки

Джерела

• Смирнов Александр Петрович [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)