Remove ads
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Скрипник Юрій Олексійович 1 | |
---|---|
Народився | 10 червня 1931
м. Луганськ |
Помер | 8 жовтня 2014 (83 роки) м. Київ (Похований у м. Києві на Берковецькому цвинтарі) |
Місце проживання | м. Київ |
Країна | СРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Київський політехнічний інститут (1948-1954 & рр.; 1957-1969 & рр. ) |
Галузь | вимірювання приладобудування автоматизація технологічних процесів вища освіта |
Заклад | Київський технологічний інститут легкої промисловості (1971-2014 & рр.) |
Посада | професор (1973-2014 & рр.)-- |
Вчене звання | Професор (1973 р) |
Науковий ступінь | Доктор технічних наук (1969 р) |
Відомі учні | 7 докторів і 36 кандидатів технічних наук, у тому числі доктори Водотовка Володимир Ілліч, Кондратов Владислав Тимофійович, Шевченко Костянтин Леонідович, Яненко Анатолій Федорович |
Відомий завдяки: | обранню та ліяльності в статусі віце-президента, академіка Української технологічної академії, керівника її галузевого відділення "Технології інформатики, інженерних мереж життєзабезпечення та автоматизація виробництва" (1992 – 2012рр.), розвитку наукової теорії і винаходам у галузі приладобудування з проектування засобів вимірювання з періодичним порівнянням, методів і засобів автоматичної корекції прогресуючих похибок сенсорів і приладів на їх основі; структурно-часової надлишковості вимірювань; створення багатофункціональних вимірювальних перетворювачів на основі оборотних електричних ефектів; вимірювання слабких електромагнітних випромінювань для досліджень взаємодії електромагнітних полів людини з матеріалами одягу та взуття; створення радіометричної апаратури діапазону надвисоких частот; дослідженням наукових основ створення адаптивних приладів і сенсорних систем для контролю параметрів технологічних процесів, навколишнього середовища та оцінювання їх впливу на фізичний та психічний стан людини; автоматизації контролю технологічних процесів |
Нагороди | Заслужений діяч науки і техніки України 2, Почесна грамота Кабінету Міністрів України , Нагрудний знак "Винахідник СРСР" , лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості "Золота фортуна" у номінації «Кращий винахідник» , переможець Всеукраїнського конкурсу «Кращий винахідник року» |
Скрипник Юрій Олексійович, ( нар. 10 червня 1931 — пом. 8 жовтня 2014) — вчений, педагог, винахідник, Заслужений діяч науки і техніки України (1998р.) 2, доктор технічних наук, професор, видатний фахівець в галузі створення адаптивних приладів і сенсорних систем для контролю параметрів технологічних процесів і навколишнього середовища,у тому числі з: розвитку наукової теорії і винаходам у галузі приладобудування з проектування засобів вимірювання з періодичним порівнянням, методів і засобів автоматичної корекції прогресуючих похибок сенсорів і приладів на їх основі; структурно-часової надлишковості вимірювань; створення багатофункціональних вимірювальних перетворювачів на основі оборотних електричних ефектів; вимірювання слабких електромагнітних випромінювань для досліджень взаємодії електромагнітних полів людини з матеріалами одягу та взуття; створення радіометричної апаратури діапазону надвисоких частот; дослідженням наукових основ створення адаптивних приладів і сенсорних систем для контролю параметрів технологічних процесів, навколишнього середовища та оцінювання їх впливу на фізичний та психічний стан людини; автоматизації контролю технологічних процесів.
Вце-президент, академік Української технологічної академії, керівник її галузевого відділення "Технології інформатики, інженерних мереж життєзабезпечення та автоматизація виробництва" (1992 – 2012рр.) 3.
Відзначений нагрудним знаком "Винахідник СРСР", лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості "Золота фортуна" у номінації "Кращий винахідник" (2001р.), переможець Всеукраїнського конкурсу «Кращий винахідник року» (2003р.), нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005р.), визнаний з 2006р. стипендіатом Президента України 4.
Народився в 1931р. в м. Луганськ. В шкільні роки виявляв інтерес і спроможності креативного сприйняття точних наук - фізики, математики, хімії. У 1948р. після закінення з золотою медаллю навчання у середній загальноосвітній школі вступив до Київського політехнічного інституту (КПІ), який з відзнакою закінчив в 1954р. До 1957р. за цільовим направленням працював на посаді старшого інженера конструкторського бюро Київського заводу «Реле і автоматики».
У 1957р. вступає до аспірантури Київського політехнічного інституту, в якому згодом з 1960р. розпочав викладацьку діяльність спочатку на посаді асистента, а потім доцента.
У 1961р. захищає в Московському енергетичному інституті кандидатську дисертацію на тему «Принципи побудови одноканальних модуляційних пристроїв для вимірювання комплексних величин». Результати досліджень дисертаційної роботи стали в подальшому основою для створення та діяльності під його керівництвом потужного наукового напряму і визнаної за ефективністю наукової школи «НАУКОВА ШКОЛА: НАУКОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ АДАПТИВНИХ ПРИЛАДІВ І СЕНСОРНИХ СИСТЕМ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ПАРАМЕТРІВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ, НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ОЦІНКИ ЇХ ВПЛИВУ НА ФІЗИЧНИЙ ТА ПСИХІЧНИЙ СТАН ЛЮДИНИ» 5.
Наукові дослідження за обраним напрямом продовжив в Інституті електродинаміки АН УРСР, де в 1964—1971рр працював послідовно на посадах старшого наукового співробітника, а потім завідувача науково-дослідної лабораторії автоматизації непрямих вимірювань. Здобутки наукової діяльності дозволили йому здійснити роботу над докторською дисертацією «Основи теорії і принципи побудови вимірювальних приладів періодичного перетворення (з тимчасовим розділенням перетворювальних ланцюгів)», яка була ним захищена в 1968р. у Київському політехнічному інституті. В 1969р. йому присвоєна наукова ступінь доктора технічних наук.
У 1971р. за запрошенням та на конкурсних засадах переходить працювати до Київського технологічного інституту легкої промисловості (КТІЛП), на посаді завідувача кафедри електротехніки. У 1972—2000рр. працює завідувачем кафедри автоматизації та комплексної механізації хіміко-технологічних процесів цього інституту. У цей період часу в 1973р. отримав вчене звання професора по цій кафедрі та в 1978—1981рр. працював проректором з наукової роботи КТІЛП. У 1978р. кафедрою була організована Галузева науково-дослідна лабораторія давачів вологості та приладів контролю Мінлегпрому СРСР при КТІЛП, наукове керівництво якої здійснював з самого початку та незмінно Ю.О.Скрипник.
Під керівництвом Ю.О.Скрипника для студентів, була розроблена спеціальна робоча програма «Основи наукових досліджень», подальший розвиток отримала підготовка кандидатів наук за двома спеціальностями: 05.13.07 - «Автоматичне управління технологічними процесами» та 05.11.13 - «Методи контролю складу і властивостей речовин». У 1976—1979рр. на кафедрі діяла відповідна спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій.
Кафедра налагодила співпрацю з багатьма науково-дослідними інститутами та промисловими підприємствами в галузі приладобудування, в тому числі з заводом «Арсенал» та ВО ім. С.П. Корольова у м. Києві, Краснодарським заводом радіовимірювальних приладів тощо. За результатом цієї діяльності з'явилися монографії «Модуляційні вимірювання параметрів сигналів і ланцюгів» (Москва, «Радянське радіо», 1975р.), «Вимірювальні прилади періодичного порівняння» (Москва, «Енергія», 1975р. «Підвищення точності вимірювальних пристроїв» (Київ, «Техніка», 1976р.), навчальний посібник «Вимірювальні пристрої з комутаційно-модуляційними перетворювачами» (Київ, «Вища школа», 1975р.) 4.
З часу заснування в травні 1997р. Міжнародного науково-технічного журналу «Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах», що виходить два рази на рік на базі Хмельницького національного університету, Скрипник Ю.О. обирається Головою редакційної колегії.
У 1998р. Ю.О.Скрипнику присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
З 2000р.він продовжує працювати професором кафедри, реорганізованої за новою назвою – кафедра автоматизації і комп'ютерних систем.
Ю.О.Скрипник, науковець та педагог, опублікував 48 монографій, підручників та навчальних посібників, більше 330 статей в науково-технічних журналах і збірниках, отримав 980 авторських свідоцтв на винаходи і патентів на корисну модель, підготував 8 докторів і 41 кандидатів наук 4.
Ю.О. Скрипник завжди і до останнього займав креативну позицію в діяльності, викладав навчальні дисципліни вищої школи на основі наукових здобутуів за час керівництва багатьма держбюджетними та госпдоговірними науково-дослідними роботами, входив до складу спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, вів підготовку докторів та кандидатів наук, магістрів(спеціалістів) та бакалаврів, був науковим керівником численних студентських науково-практичних конференцій тощо.
Закінчив Ю.О.Скрипник свій життєвий шлях 8 листопада 2014р. у віці 83 роки. Похований у м. Києві на Берковецькому кладовищі.
359. Київський національний університет технологій та дизайну. Сьогодення / [упоряд.: Д. Б. Головко та ін. ; редкол.: Грищенко І. М. (голова) та ін.]. — К. : Світ успіху, 2011. — 399 с. : іл., портр. ; 30 см. — Бібліогр. в тексті та в підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 390—395. — 500 пр. — ISBN 978-966-8352-57-7 . — ISBN 978-966- 8352-57-7 (помилк.) (у паліт.). — [2011-11276] УДК 378.6:67](477-25) ББК 74.58г(4Укр-2К) К38 (http://www.ukrbook.net/litopys/Knigki/2012/Lk_01_2012.pdf)
(http://www.metrology.kharkov.ua/fileadmin/user_upload/data_gc/umj/2006/umj_2006_2/JRN/PDF/2.pdf)
(https://yta.org.ua/about/zasnovniki/item/skripnik-yo-ua)
( https://knutd.edu.ua/researchwork/rd-art_schools/rd_schools/ )
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.