Loading AI tools
український боксер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Володимир Петрович Сидоренко (нар. 23 вересня 1976, Енергодар) — український боксер-професіонал, що виступав в легшій (Bantamweight) ваговій категорії. Бронзовий призер літніх олімпійських ігор 2000, чемпіон Європи (1998, 2000), срібний призер чемпіонату світу (2001), чемпіон світу за версією WBA (2005—2008).
Володимир Сидоренко | ||
---|---|---|
Загальна інформація | ||
Повне ім'я | Володимир Петрович Сидоренко | |
Громадянство | Україна | |
Народження | 23 вересня 1976 (48 років) Енергодар Україна | |
Проживання | Гамбург Німеччина | |
Alma mater | ЗНУ | |
Вагова категорія | Легша вага (англ. bantamweight) | |
Стійка | Правша | |
Зріст | 162 см | |
Стиль | ортодокс | |
Нагороди |
| |
Професіональна кар'єра | ||
Перший бій | 3 листопада 2001 | |
Останній бій | 4 грудня 2010 | |
Пояс | WBA (2005—2008) | |
Боїв | 27 | |
Перемог | 22 | |
Перемог нокаутом | 7 | |
Поразок | 3 | |
Не відбулося | 0 |
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Представник Україна | |||
Бокс | |||
Олімпійські ігри | |||
Бронза | 2000 Сідней | найлегша | |
Чемпіонат світу з боксу | |||
Срібло | 2001 Белфаст | найлегша | |
Чемпіонат Європи з боксу | |||
Золото | 1998 Мінськ | найлегша | |
Золото | 2000 Тампере | найлегша |
Заслужений майстер спорту України.
Володимир — брат-близнюк Валерія Сидоренко, теж боксера, чемпіона Європи серед любителів.
Перший тренер — Манзуля Володимир Романович.
Володимиру, як і його брату Валерію, захоплення спортом з ранніх років прищепив батько — Петро Петрович, який працював в той час тренером по боротьбі самбо. Після того, як батько завершив тренерську роботу, брати перейшли в секцію боротьби дзюдо, а потім в секцію вільної боротьби. Боксерська кар'єра братів почалась в 1988 році, в 12-річному віці, коли школа боксу в Енергодарі була однією з найкращих в області. Брати попали до рук молодого, але вже досить досвідченого тренера Володимира Романовича Манзулі, який побачив в хлопцях талант і виховав в них дух справжніх чемпіонів. «Спочатку бокс був лише захопленням», — згадував Володимир. «Але тренер поступово підвів нас до того, що бокс — це спорт. Дехто приходив на заняття, отримував но носі і більше не повертався. А тренер вчив нас захищатися. У нас були дуже гарні і складні тренування. Ми цілком віддавали себе боксу».
Після численних зборів, тренувань і вдалих виступів на змаганнях брати в 1993 році попадають до складу національної збірної України. А через рік призиваються в армію, у київську 220-ту спортроту Центрального Спортивного Клуба Армії (ЦСКА). Тренер спортклубу Вадим Олексійович Золотарьов був другом Володимира Романовича і вони, в тренерському тандемі почали тренувати братів Сидоренко до завершення їх любительської кар'єри.
За роки служби брати Сидоренко взяли участь у 4-ох чемпіонатах світу серед військовослужбовців. Володимир на 3-ох чемпіонатах світу став чемпіоном: в 1995 році в Італії, в 1997 році в США, в 1999 році в Німеччині. За час любительської кар'єри Володимир ставав переможцем матчевих зустрічей США — Україна і Україна — Куба. На чемпіонаті світу 1997 програв в першому бою Ігорю Самойленко (Молдова) — 6-7. 1998 року в Мінську (Білорусь) і 2000 року в Тампере (Фінляндія) Володимир став чемпіоном Європи.
На чемпіонаті світу 1999 переміг в 1/8 Равката Єралієва (Узбекистан), а в 1/4 поступився румуну Вальдемару Кукеряну.
Володимир Сидоренко взяв участь в Літніх Олімпійських іграх 2000 в Сіднеї (Австралія), де був капітаном Олімпійської збірної України по боксу. У ваговій категорії до 51 кг він став бронзовим призером.
Олімпійські ігри 2000
Виступив на чемпіонаті світу 2001 року в Белфасті (Ірландія), де став срібним призером.
В кінці 2001 року Володимир підписав контракт з професійним клубом «UNIVERSUM-BOX-PROMOTION», де почалася його професіональна кар'єра.
18 травня 2004 року завдав поразки до того непереможному ганцю Джозефу Агбеко.
26 лютого 2005 року в бою проти мексиканця Хуліо Зарате виборов вакантний пояс WBA в легшій вазі,[1] який успішно захистив шість разів.
15 липня 2005 року завдав першої поразки до того непереможному тайському боксеру Пунсовату Кратінгдаєнгджіму.[2]
Втратив титул чемпіона 31 травня 2008 року в бою проти панамця Ансельмо Морено.[3] 2 травня 2009 року в реванші знов зазнав поразки від Морено, не зумівши повернути звання чемпіона.[4]
Разом з братом-близнюком заснував щорічний Турнір на призи братів Сидоренків. Перші три турніри були проведені в м. Енергодар. З 2008 року проводилися восени в м. Севастополь.
У 2000-х та на початку 2010-х років жив у місті Севастополь, де відкрив школу боксу братів Сидоренків. Кілька років провів у Києві, працював генеральним секретарем Київської міської федерації боксу.
З 05.04.2017 в.о. директора Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр», засновником якого є Міністерство молоді та спорту України[5].
З 22.04.2019 в.о. директора Державного підприємства «Спортивна аптека»[6].
На місцевих виборах в Україні 2020 балотувався в мери Енергодару.[7]
Указом від 12 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський позбавив Володимира Сидоренка державної стипендії[8]. Причина в Указі не вказана, але в пресі зазначається, що Володимир під час повномасштабної війни живе в окупованому Криму, в Севастополі[9].
Одружений зі Шпаковською Наталією Федорівною, має сина Сидоренко Платона Володимировича та доньку Сидоренко Софію Володимирівну. Усі є громадянами Росії.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.