Сибілла Ангальтська
графиня Монбельяру, герцогиня Вюртембергу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
графиня Монбельяру, герцогиня Вюртембергу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сибілла Ангальтська (нім. Sibylla von Anhalt, 28 вересня 1564 — 26 жовтня 1614) — ангальтська принцеса з династії Асканіїв, донька князя Ангальту Йоахіма Ернста та графині Барбі-Мюлінгенської Агнеси, дружина герцога Вюртембергу Фрідріха I.
| Сибілла Ангальтська | |
|---|---|
| нім. Sibylla von Anhalt | |
 Портрет герцогині Сибілли пензля невідомого майстра, Людвігсбурзька резиденція | |
| 7-а герцогиня-консорт Вюртембергу | |
| Початок правління: | 18 серпня 1593 |
| Кінець правління: | 29 січня 1608 |
| Інші титули: | графиня-консорт Монбельяру (1581—1608) |
| Попередник: | Урсула Пфальц-Вельденська |
| Наступник: | Барбара Софія Бранденбурзька |
| Дата народження: | 28 вересня 1564 |
| Місце народження: | Бернбург, Ангальт-Цербст |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 26 жовтня 1614 (50 років) |
| Місце смерті: | Леонберг, герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія |
| Поховання | Stuttgart Collegiate Churchd |
| Чоловік: | Фрідріх I |
| Діти: | Йоганн Фрідріх, Георг Фрідріх, Сибілла Єлизавета, Єлизавета, Людвіг Фрідріх, Йоахім Фрідріх, Юлій Фрідріх, Філіп Фрідріх, Єва Крістіна, Фрідріх Ахілл, Агнеса, Барбара, Магнус, Август, Анна |
| Династія: | Асканії, Вюртемберги |
| Батько: | Йоакім Ернст Ангальтський |
| Мати: | Агнеса Барбі-Мюлінґенська |
Настоятелька абатства Святого Кіріака в Гернроде у 1577—1581 роках.
Народилась 28 вересня 1564 року у Бернбурзі. Була четвертою дитиною та четвертою донькою в родині князя Ангальт-Цербсту й Ангальт-Дессау Йоахіма Ернста та його першої дружини Агнеси Барбі-Мюлінгенської. Мала старших сестер Анну Марію та Єлизавету. Ще одна сестра померла до її народження. Згодом сімейство поповнилося синами Йоганном Георгом і Крістіаном.
Втратила матір у 4-річному віці. Батько наступного року став князем об'єднаного Ангальту. У січні 1571 року він узяв другий шлюб із герцогинею Елеонорою Вюртемберзькою. Від цього союзу мав ще десятеро дітей.
У 1677 році, під тиском Йоахіма Ернста, неповнолітня Сибілла стала наступницею своєї сестри Анни Марії на посту настоятельки в абатстві Святого Кіріака в Гернроде. Імператор Рудольф II затвердив її на посаді. Щодо фактичної діяльності, у документах монастиря ім'я принцеси згадується лише під час передачі нею земельного наділу удові Стефана Молітора, колишнього суперінтенданту монастиря. У 1581 році дівчина склала свої повноваження, аби взяти шлюб, влаштований її мачухою.
У 16 років Сибілла стала дружиною 23-річного графа Монбельяру Фрідріха Вюртемберзького. Весілля відбулося 22 травня 1581 року в Дессау. Наречений був палким лютераніном, водночас мав деспотичний характер. Відмічали його ненадійність, впертість та егоїзм.[1] Оселилися молодята у Монбельярському замку. У них народилося п'ятнадцятеро дітей:
Після смерті Людвіга Побожного наприкінці літа 1593 року, Філіп успадкував герцогство Вюртемберг. Сибілла при дворі чоловіка великої ролі не грала і не мала впливу на політику. В тривалих поїздках Францією, Італією та Англією його не супроводжувала.
Шлюб герцозької пари був нещасливим через легковажність Фрідріха.[1] І, після п'ятнадцяти років спільного життя, пара почала жити майже окремо. Сибілла віддалася поглибленим заняттям ботанікою та хімією. Свій інтерес до алхімії вона пояснювала сбором трав для виробництва ліків для бідних. Придворним аптекарем призначила Гелену Маґенбух. Жінки разом розбивали сади та експериментували з ліками, отриманими з рослин.[2] Після смерті Гелени, її місце у 1606 або 1607 році зайняла Марія Андреа, що залишалася із Сибіллою до самої смерті.
У січні 1608 року Фрідріх I пішов з життя. Для удовиної долі Сибілли призначалися замки в Райхенвейлері та Байльштейні. Однак, новий герцог Йоганн Фрідріх, на прохання матері, влаштував її у замку Леонберг. Також він віддав наказ придворному архітектору Генріху Шикхардту відновити палацовий комплекс та створити терасний сад з фонтаном і розплідником помаранчів спеціально для удовіючої герцогині.[3]
За часів Сибілли володіння екзотичними та цінними помаранчами свідчило про багатство і зміцнювало репутацію. Рослина використовувалася як для кухні, так і для виготовлення ліків.[4] Окрім помаранчів, у розпліднику зимували інжир, алое, лимони й інші чутливі до морозів рослини.[2] Сад, розбитий у 1609 році, наразі є єдиним збереженим садом епохи Пізнього Відродження в Німеччині і одним із небагатьох в Європі.[5]
Також для герцогині був збудований Шикхардтом Озерний будинок (нім. Das Seehaus) на Ельтінгерському морі,[6] як заміська та мисливська резиденція.[7]
Сибілла пішла з життя 26 жовтня 1614 року. Була похована у крипті Колегіальної церкви Штутгарта.[8]
| Ернст Ангальтський | Маргарита Мюнстенберзька.jpg) | Йоакім I Нестор_-_Joachim_I_Nestor_-_Jagdschloss_Grunewald.jpg) | Єлизавета Данська_sculpture_c_1530_crop.jpg) | Бурхард VII | Магдалена Мекленбурзька | Гебхард VII | Маргарита Глайхен-Бланкенхайнська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Йоганн II (IV,V).jpg) | Маргарита Бранденбурзька | Вольфганг I Барбі-Мюлінгенський | Агнеса Мансфельдська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Йоакім Ернест Ангальтський | Агнеса Барбі-Мюлінґенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сибілла | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
