Середньовічна латина

Середньові́чна лати́на (лат. Latinitas medii aevi, лат. Media Latinitas; італ. Latino medievale) — латинська мова часів середньовіччя. Офіційна писемна мова більшості європейських країн IV—XIV століть. Використовувалася у Католицькій церкві та при дворах європейських монархів як універсальна мова науки, юриспруденції, літератури тощо. Наступниця класичної латини і пізньої латини. Стала основою для сучасних романських мов. Незважаючи на ряд суттєвих відмінностей від класичної латини, люди середньовіччя не сприймали її як окрему мову. Також — церко́вна лати́на (лат. Lingua Latina Ecclesiastica).

Середньовічна латина
Регіон	Європа
Писемність	латинська абетка
Офіційний статус
Офіційна	Європа
Коди мови

Джерела

підручники

• Harrington K.P., Pucci J., Elliott A.G. Medieval Latin (2nd ed.), Univ. Chicago Press, 1997 ISBN 0-226-31712-9
• Medieval Latin: An Introduction and Bibliographical Guide . ed. by Mantello F.A.C., Rigg, A.G. CUA Press, 1996 ISBN 0-8132-0842-4

словники

• Du Cange et al., Glossarium ad scriptores mediæ et infimæ latinitatis [Архівовано 18 лютого 2011 у Wayback Machine.], Niort: L. Favre, 1883–1887, Ecole des chartes.
• Thesaurus Linguae Latinae

Посилання

• Середньовічна латина // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 447. — ISBN 978-966-439-921-7.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Середньовічна латина