Сенюти— руський шляхетський рід власного гербу. Частина представників роду були протестантами, зокрема, кальвіністами[1], антитринітаріями[2]. Родоначальником вважають боярина князя Івана Острозького Сенюту Супруновича Кобаковича, який жив у середині XVст. З часом рід «поділився» на 3 гілки: Ляховецьку (місто Ляхівці), Ольшанецьку (село Вільшаниця), Радогоську (Велика Радогощ), за давнішими даними була й четверта— Тихомельська гілка (село Тихомль)[3].
Павло-Христофор (1589—1640)— покровитель аріанської секти на Волині. Навчався в Гайдельсберзькому (1603) та Лейденському (1605) університетах. 1612 став католиком і звів у Ляхівцях домініканський монастир Святої Трійці, зобов'язувався не підтримувати аріан і православних, що проживали в його володіннях. Наступного року виїхав у подорож до Італії, побував у Падуї, Римі. Після повернення до Речі Посполитої повторно став аріанином (1616), відбудував збір (молитовний дім) у Ляхівцях і заснував нові— у Корниці та Тихомлі. ~Катерина Немиричівна, дочка київського підкоморія аріанина Стефана Немирича
Іван Романович— волинський земянин, учасник походу князя Дмитра Вишневецького-Байди 1563 року, потрапив з ним у полон, де пробув бл. 3 років; дружина— Марина Олехнівна Борзобагата, не дочекавшись чоловіка, вийшла за Олександра Лесоту, за це вигнав її з «двору», від неї мав сина Григорія, наступного року одружився з Ганною Хоболтовською, з якою мав дітей Івана та Оксимю[10].
Tazbir J. Niemirycz (Niemierzyc) Stefan, h. Klamry (przed 1630—1684) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław— Warszawa— Kraków— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977.— T. XXII/4, zeszyt 95.— S. 823—824. (пол.)
