Світлиця

Світли́ця — кімната;^[1][2] невелика кімната у верхній частині будинку;^[2] парадна кімната в будинку;^[2] головна кімната української оселі, горниця, вітальня. Історично світлицею називали верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, зазвичай неопалюване, яке призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Світлиця (значення).

Світлиця в традиційній українській хаті

Стіни забудови замку складалися із пустотілих та засипаних землею городен. У пустотілих городнях на рівні землі знаходились:

«светлицы, а сени по пяти сажон, также подле светлицы еще комора».[3]

Ще більше приміщень знаходилось на другому поверсі:

«на подърусех сени, а светлица и комора на 3 сажъни, с коморы тое светлица другая поболша, против тое светлицы сени, а подле сени тое светлица полъпята саженя, сени пред нею таковаж, подле сени тоя комора поменша».[3]

У пізніший період світлиця — кімната в українському житловому будинку, призначена для прийому гостей. Бере початок з парадної кімнати в хоромах часів Київської Русі.

Світлиця і горниця

Горниця — гарно прибрана кімната.^[4] Слова «світлиця» і «горниця» часто вживають як синоніми. Але певна різниця між ними існує. Словом «горниця» («гірниця») історично називалося приміщення на підклітті, другому поверсі дому. Праслов'янське *gorьnica утворене від gorьnъ — «верхній», «горній» (пор. «горище»). У горниці, на відміну від підкліття, було кілька вікон. Якщо вікна влаштовували у 3-4 стінах, таку горницю називали світлицею.