Loading AI tools
українська письменниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Світла́на Володи́мирівна Тарато́ріна (нар. 25 вересня 1985, Роздольне, Крим, Україна) — українська письменниця, PR-менеджерка, журналістка.
| Світлана Тараторіна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 25 вересня 1985[1] (39 років) Роздольне, Кримська область, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка, засновниця | |||
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (2006) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2017 — тепер. час | |||
| Жанр | фентезі, наукова фантастика, історичне фентезі, література жахів, комікс і дитяча література | |||
| Членство | Національна спілка письменників України і Український ПЕН[2] | |||
| У шлюбі з | Ємець Леонід Олександрович[1] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Тараторіна Світлана Володимирівна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Світлана Тараторіна народилася та виросла у Криму[3]. Отримала грант на навчання від благодійного фонду «Україна — ХХІ століття» і 2002 року переїхала до Києва. Навчалася у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова на факультеті української філології[4], закінчила 2006 року з червоним дипломом[3].
Працювала журналісткою, а також у сфері політичного PR[3]. Статті та огляди Світлани Тараторіної виходили у журналі «ELLE», у інтернет-виданнях «Українська правда», «Главред», DreamKyiv, Gazeta.ua, ЛітАкцент та ін. Була експерткою Українського культурного фонду[5], членом журі книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів»[6][7], директоркою з комунікацій видавництва Vivat (2022—2023)[8][9].
Одружена з правознавцем і політиком Леонідом Ємцем.
Перші прозові публікації Світлани Тараторіної з'явилися у газеті «Кримська світлиця»[10], потім друкувалася у журналі «Молода Україна»[11].
Авторка низки оповідань, що входили до міжавторських збірок: альманах «Питання людяності» від літературного об'єднання «Зоряна фортеця» (2017), «Найкраща українська фантастика» (Інфа-Принт, 2018), «Брама» (Віват, 2018), «Це теж зробила вона» (Видавництво, 2018), «Вбивство на вулиці…» (Дім химер, 2019), «Кишеньковий мандруарій» (КМ-Букс, 2019), «Бабай. Перший кошмар» (Бабай, 2019), «Агенція Незалежність» (Навчальна книга — Богдан, 2021), «Хроніки незвіданих земель» (Видавництво Жорж, 2022), «Легендарій дивних міст» (Ранок, 2023), «Змієві вали» (Віват, 2024), «Мотанка» (Віват, 2024), «Бабай. Нічний сеанс» (Видавництво Жупанського, 2024).
У 2018 році рукопис дебютного фантастичного роману письменниці «Лазарус» — міське фентезі з елементами детективу у світі Києва 1913 року — переміг у видавничому конкурсі КМ-Букс, в результаті чого книга вийшла друком[11]. Роман отримав низку нагород та відзнак.
2020 року вийшла друком художня біографія Марії Примаченко для дітей — «Оця Марія звірів малювала». Книга увійшла до довгого списку книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2020»[12], до коротких списків «Топ БараБуки 2020»[13] і Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2020»[14].
У 2021 за підтримки UNDP, разом з видавництвом «Видавництво», було створено низку соціальних коміксів. В рамках цього проєкту Світлана Тараторіна створила сценарій мальопису «Звуки миру» про підлітків з прифронтових територій на Донбасі. Комікс увійшов до списку рекомендованого читання для підлітків від літературного порталу «Читомо»[15] та до переліку найкращих українських книжок 2021 від Українського ПЕН[16].
2023 року вийшов друком другий роман письменниці — «Дім солі», сюжет котрого поєднує постапокаліптичний світ, кримськотатарські міфи, історичні події в Україні та Криму на початку XX століття. Книгу перекладено польською та азербайджанською мовами.
Світлана Тараторіна є співзасновницею українського літературного об'єднання та YouTube-проєкту «Фантастичні talk(s)». Початково у випусках каналу п'ятеро українських письменниць-фантасток (Ірина Грабовська, Світлана Тараторіна, Наталія Матолінець, Дарія Піскозуб, Наталія Довгопол) обговорювали явища фантастики, нові тексти, українських та закордонних авторів жанру тощо[17].
З березня 2022 року, з початку російського вторгнення в Україну, додатково на каналі почали проводитися благодійні інтерв'ю із зірками світової фантастики з метою збору коштів на потреби українських військових. Серед запрошених гостей були, зокрема, Джеймс С. А. Корі, Ребекка Кван, Пітер Воттс, Джо Аберкромбі, Марісса Маєр, Джонатан Страуд, Патрік Несс, Річард Морґан, Джо Гілл.
Також на каналі була проведена серія лекцій з історії української фантастики[18]. Її відзначено Нагородою Achievement Award 2023 Європейського товариства наукової фантастики за найкращу інтернет-публікацію[19].
Світлана Тараторіна є лауреаткою конкурсів фантастичних оповідань — від літературного об'єднання «Зоряна фортеця»[11], журналу «Стос»[20], фестивалю фантастичних оповідань «Брама». Отримала нагороду Chrysalis Award 2019 Європейського товариства наукової фантастики та увійшла до рейтингу 25 найбільш згадуваних у 2018 році письменників України за версією журналу «Фокус»[21].
Її роман «Лазарус» здобув премію «ЛітАкцент року 2018», спеціальну відзнаку Українського інституту книги, увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2019»[22] та до списку 10 найважливіших книг 2018 року за версією журналу The Village[23], був названий книгою року за версією фензіну «Світ Фентезі».
Вибрані відзнаки та нагороди:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
