Громадянські свободи

Громадянські свободи — негативні і позитивні повноваження фізичних осіб, як індивідуальні, так і колективні. Свободи найчастіше реалізуються шляхом усунення державного регулювання з тієї чи іншої поведінки особи. Свободи, таким чином, виражають незалежність індивіда від влади держави у певних діях і визначають межі державного втручання у сферу особистості^[1].

В літературі і законодавстві не проводиться різниці між змістом і сенсом понять свобод і прав^[2], тому усталена юридична формула «права і свободи» зустрічається повсюдно. Також є приклади вживання конструкції «право на свободу». Проголосити те чи інше право свободою — означає визнати авторитет і компетентність суб'єкта права у даній діяльності беззаперечним і вищим, ніж авторитет і компетентність держави^[3].

Історично, свободи переважно належать до першого покоління прав людини (XVII-XVIII ст.ст.)

Механізми гарантій, захисту свобод і прав аналогічні.

Свободи людини за Конституцією України та Цивільним кодексом України

В Основному Законі знайшли закріплення наступні свободи людини і громадянина:

• свобода політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (стаття 15); свобода об'єднання у політичні партії та громадські організації^[4] (стаття 36);
• особиста свобода^[5] (статті 29, 121);
• свобода пересування^[6] (стаття 33);
• свобода думки і слова^[7] (стаття 34);
• свобода світогляду і віросповідання (свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність) (стаття 35);
• свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (стаття 54);
• свобода доказування (свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) (стаття 129).

Цивільний кодекс проголосив такі свободи учасників цивільних відносин:

• свобода договору (стаття 3);
• свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (стаття 3).

Див. також

• Загальна декларація прав людини
• Негативні та позитивні права
• Основні права і свободи‎‎
• Правовий статус особи
• Суб'єктивні права
• Юридичні обов'язки
• Інтерес (право)
• Свобода
• Нематеріальні блага
• Свобода не безкоштовна

Примітки

1. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп. — Москва : Юристъ, 2002. — С. 119. — ISBN 5-7975-0484-7.
2. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — С. 540. — ISBN 5-89123-388-6.
3. Наприклад, проголошення свободи віросповідання означає, що держава ні за яких умов не може диктувати особі її релігійну поведінку (якщо тільки ця поведінка не порушує прав і свобод інших людей). Не так з правом на соціальний захист: держава сама визначає, який соціальний захист отримає та чи інша група населення.
4. На Заході — «свобода асоціацій».
5. У Західну філософсько-наукову думку Б. Константом де Ребеком, А. де Токвілем введене поняття «індивідуальна свобода», що включає свободи політичну та особисту (див. примітки).
6. Поряд зі свободою пересування існує право на вільний вибір місця проживання. Останнє не є свободою, адже передбачає помітну участь держави в реалізації цього права: наприклад, у тому що стосується надання соціального житла, оформлення права власності на житло тощо.
7. Вона ж свобода висловлювань, друку, преси.

Посилання

• Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Право на свободу пересування і вибір місця проживання [Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Вчення про державу і право Б. Констана і А. Токвіля [Архівовано 4 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Література

• Всеобщая декларация прав человека 1948 г. / Международное право в документах: Учеб.пособие. — М., 2000. — С. 101—106.
• Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Пер. з англ. Мирослави Олійник та Андрія Королишина. — Львів: Літопис, 2002. — 556 с. — ISBN 966-7007-44-7
• Головаха Е. И. Демократизація суспільства і розвиток особистості від тоталітаризму до демократії / Є. І Головаха, І. Е. Бекешкіна, В. С.  Небоженко.  –- К.: Наук. думка, 1992. — 267 с. 
• Дергачов О. Громадянські свободи // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.162 ISBN 978-966-611-818-2.
• Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (коментарі до статті 9 Конституції України) // Українське право. — 1998. — № 1.
• Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / уклад. і наук. ред. О. Л. Жуковська. — К. : ВІПОЛ, 2004. — 960 с.
• Зарубей В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні // Право України. — 1999. — № 8.
• Зеленська М. І.  Гарантії прав і свобод під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; монографія / М. І. Зеленська. — К. : Алерта, 2016. — 212 с.
• Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини // Право України. — 2001. — № 1. — С. 34-37
• Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. 
• Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні. — К.: Прав. єдність, 2008. — 350 с.
• Конституційне право України: Підручник /За ред. В. Ф. Погорілка. — 2-е вид., доопр. /НАН України; Ін-т держави і права. — К.: Наук. думка, 2000. — 732 с.
• Концепція удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед громадянським суспільством та особою в Україні / Шемшученко Ю. С., Оніщенко Н. М., Пархоменко Н. М., Стоєцький С. В. та ін. — К.: Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. — 112 с.
• Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. — Вид. 4-те, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2006. — 568 с.
• Кройтор В. А. Защита прав граждан и организаций. — Харьков,1995.
• Орзих М. Ф. Личность и права. / М. Ф. Орзих. — Одесса: Юрид. литература, 2005. — 3012 с. 
• Панкевич О. З. Соціальна держава та права людини «другого покоління» (загальнотеоретичне дослідження): Пр. Львів. лаб. прав людини і громадянина. Сер. 1. Дослідж. та реф. — Вип. 11. — Л.: Астрон, 2006. — 176 c.
• Погорілко В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В. Ф. Погорілко, В. В. Головченко, М. І. Сірий.  – К.: Ін Юре, 1997. — 52 с.
• Права людини: соціально-антропологічний вимір: Пр. Львів. лаб. прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування Акад. прав. наук України / Гол. ред. П. М. Рабинович. Сер. І. Дослідж. та реф. — Вип. 13. — Л.: Світ, 2006. — 280 с.
• Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / За заг. ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчука — К.: Юрид. думка, 2007. — 424 с.
• Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні стандарти // Вісн. Акад. прав. наук України. — 2003. — № 2-3 (33–34). — С. 114—132.
• Рабіновіч П. М. Раданович Н. М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). — Л.: Астрон, 2002. — 192 с.
• Реабілітація жертв незаконних кримінальних переслідувань, політичних репресій та зловживань владою. Підручник для слухачів магістратури / В. В. Ченцов, В. М. Тертишник. — Київ: Алерта, 2016 –  324 с. 
• Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — Київ, 2000.
• Тертишник В. М. КПК України. Коментар положень щодо захисту прав і свобод людини / В. М. Тертишник. — Київ: А. С. К., 2006. 
• Тертишник В. М. Верховенство права та практика застосування інституту оскарження неправомірних дій органів державної виконавчої служби / П. В. Макушев, В. М. Тертишник // Вісник Академії митної служби України) Серія «Право». –  2015. –  № 1 (14) — С. 29-35.
• Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Монографія / В. М. Тертишник. — Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. — 432 с.
• Тертышник В. М.  Защита прав и свобод человека: учебное пособие / В. М. Тертышник, А. В. Марченко, А. И. Тертышник. — Харьков, 2000. — 288 с. 
• Тертышник В. Мои процессуальные права — мое богатство / В.  Тертышник // Юридическая практика. — 2004. — № 11. — С. 20–21.
• Тертышник В. М. Неприкосновенность личной жизни: мой дом — моя крепость или мои права — мое богатство // В. М. Тертышник // Проблемы теории и практики уголовного процесса: история и современность. — Воронеж, 2006. — С. 409—415.
• Хавронюк М. І. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. — Київ: Парламент. Вид-во, 1999.
• Христова Г. О. Міжнародні стандарти прав людини як вихідні засади гендерно-правової експертизи законодавства України // Пробл. законності. — 2008. — Вип. 99. — С. 30-39.
• Ченцов В. В. Реабілітаційне право та проблеми захисту жертв репресій, зловживань і помилок влади / В. М. Тертишник, В. В. Ченцов //  Право і суспільство. — 2016. — № 3. — С. 198—204. 
• Шемшученко Ю. Конституція України і права людини  / Ю. Шемшученко // Право України. — 2001. — № 8. — С. 13–15.