Саркісян Армен Варданович

Арме́н Варда́нович Саркіся́н (вірм. Արմեն Վարդանի Սարգսյան; нар. 23 червня 1953) — Президент Вірменії з 9 квітня 2018 до 1 лютого 2022^[2]. Прем'єр-міністр Вірменії з 4 листопада 1996 до 20 березня 1997. Раніше обіймав посаду посла Вірменії у Великій Британії. Працював викладачем у Кембриджському університеті на час, коли Вірменія здобула незалежність від Радянського Союзу. Обіймав посаду одного з директорів організації «Eurasia House».

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саркісян.

Армен Саркісян вірм. Արմեն Վարդանի Սարգսյան
Армен Саркісян
Прапор 4-й Президент Вірменії
9 квітня 2018 — 1 лютого 2022
Прем'єр-міністр:	Серж Саргсян Нікол Пашинян
Попередник:	Серж Саргсян
Наступник:	Ален Симонян[en] (в. о.)[1] Ваагн Хачатрян
5-й Прем'єр-міністр Вірменії
4 листопада 1996 — 20 березня 1997
Президент:	Левон Тер-Петросян
Попередник:	Грант Багратян
Наступник:	Роберт Кочарян
Посол Вірменії у Великій Британії
1998 — 8 квітня 2018
Народження:	23 червня 1953(1953-06-23) (71 рік) Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Національність:	Вірменин
Країна:	СРСР  Вірменія  Велика Британія  Сент-Кіттс і Невіс
Релігія:	Вірменська апостольська церква і Вірменська католицька церква
Освіта:	Єреванський державний університет
Ступінь:	кандидат фізико-математичних наук
Партія:	незалежний політик
Батько:	Vardan Sarkisovd
Шлюб:	Nouneh Sarkissiand
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

З 2013 року був довіреною особою Міжнародної школи Діліжана у Вірменії. У січні 2018 року він одержав від вірменського президента Сержа Саргсяна пропозицію стати кандидатом від урядової Республіканської партії на президентських виборах у Вірменії.

Армен Саркісян є членом «Глобальної фундації лідерства^[en]», організації, що працює на підтримку демократичного лідерства та задля запобігання та вирішення конфліктів шляхом посередництва, як і задля сприяння якісному урядуванню у формі демократичних інституцій, відкритих ринків, прав людини та верховенства права. Це вона робить шляхом поширення досвіду від колишніх до нинішніх національних лідерів. «Глобальна фундація лідерства» є неприбутковою організацією, у якій працюють колишні голови урядів, високі посадовці держав і міжнародних організацій, що тісно співпрацюють з головами урядів щодо пов'язаних із урядуванням проблем.

Протягом листопада 2020 року проводив політичні консультації у зв'язку з підписанням 10 листопада тристоронньої заяви провів зустрічі з парламентськими і позапарламентськими силами, громадськими організаціями і окремими особами, у тому числі з діаспори. У листопаді 2020 року закликав до відставки Прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна і позачергових виборів, оскільки вважав неминучими позачергові вибори, щоб вберегти країну від потрясінь після підписання «карабаського миру».^[3]

Біографія

• 1970–1976 — Єреванський державний університет.
• 1976–1978 — аспірантура Єреванського державного університету. Кандидат фізико-математичних наук.
• 1979–1984 — асистент кафедри фізики ЄДУ.
• 1984–1985 — викладач Кембриджського університету (Велика Британія).
• 1985–1992 — викладач теоретичної фізики в альма-матер.
• 1990–1992 — завідувач кафедрою складних технологій і комп'ютерного моделювання.
• 1992–1993 — посол Вірменії у Великій Британії.
• 1993–1994 — генеральний посол Вірменії в Європі та Євросоюзі.
• 1995–1996 — посол Вірменії в королівстві Бельгія, керівник європейської католицької громади Вірменії, посол у Ватикані, посол у Люксембурзі.
• 1996–1997 — прем'єр-міністр Вірменії.
• 1998–2000 — надзвичайний та повноважний посол Вірменії у Великій Британії.
• 2 березня 2018 обраний Президентом Вірменії. Він став першим президентом цієї країни, обраним у парламенті, а не шляхом загальнонародних виборів^[4]. Подав у відставку 23 січня 2022 року^[5]. 1 лютого 2022 року його повноваження офіційно припинили^[2].

Примітки

1. Armenia President’s duties to be performed by parliament speaker. news.am (англійською) . 23 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
2. У Вірменії погодили відставку президента за його власним бажанням. Європейська правда (українською) . 1 лютого 2022. Процитовано 13 березня 2022.
3. Президент Вірменії закликав до відставки Пашиняна і позачергових виборів // Європейська правда. — 2020. — 17 лист.
4. Парламент Вірменії вперше в історії обрав президента // ЄП. — 2020. — 2 березня.
5. Президент Вірменії подав у відставку. Deutsche Welle (українською) . 23 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.

Джерела

• Біографія (вірм.)