Сапіга Павло Іванович

Павло Сапіга (біл. Павел Сапега, пол. Paweł Sapieha; бл. 1490 — 1579) — державний і військовий діяч, дипломат Великого князівства Литовського і Речі Посполитій.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Павел Сапіга.

Павло Сапіга
Павло Сапіга
воєвода новогрудський
1558 — 1579
Народився	бл. 1490
Помер	1579
Похований	Церква Пресвятої Трійці[1]
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Alma mater	Ягеллонський університет
Батько	Іван Сапіга
Мати	Ганна Ходкевичd[2][1]
У шлюбі з	Олена Гольшанська-Дубровицька 2) Олександра Ходкевич
Діти	4 сина і 6 доньок
Релігія	православ'я кальвінізм
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис, з Коденської гілки. Син Івана Сапіги, підляського воєводи, та його першої дружини. народився близько 1490 року. У 1502—1504 роках навчався в Краківській академії. Потім одружився з представницею князівського роду Гольшанських.

1517 року став брацлавським державцем (старостою). Невдовзі після цього призначений господарським маршалком. 1519 року після поділу родинних володінь із братами і сестрами отримав Коденську волость. 1530 року став фундатором православної церкви Святого Духа в Кодені.

Брав участь у війні 1534—1537 років з Великим князівством Московським. 1549 року очолював королівських комісарів, що вели перемовини з представниками великого князя московського з приводу продовження перемир'я. 1556 року призначений підляським воєводою. 1557 року після смерті брата Фридерика успадкував Ботьки, Дубно і Кнориди. 1558 року отримав посаду новогрудського воєводи. Був учасником 8 послідовних сеймів Великого князівства литовського у 1559—1568 роках.

Був учасником Лівонської війни, насамперед відзначився у військовій кампанії 1561 року. Був противником Люблінської унії між Польщею та Литвою. Втім зрештою поставив свої підпис і печатку під остаточним текстом цієї унії.

У 1570-х роках навернувся до кальвінізму. 1573 році на елекційному сеймі підтримав кандидатуру Генріха Анжуйського.

Помер 1579 року.

Родина

1. Дружина — Олена, донька Юрія Гольшанського, князя дубровицького. Діти:

• Олександр
• Микола (д/н—1599), воєвода мінський, берестейський і вітебський
• Богдан (д/н—1593), каштелян берестейський і смоленський, воєвода мінський
• Богдана (д/н—1550), дружина князя Івана Соломирецького, старости пінського
• Теодора, дружина: 1) Адама Чижа, дворянина господарського; 2) Остафія Воловича, великого канцлера литовського
• Марина, дружина Онікея Корсака, підкоморія полоцького

2. Дружина — Олександра, донька Олександра Ходкевича, воєводи новогрудського. Діти:

• Андрій (1539—1621), воєвода полоцький і смоленський
• Василиса, дружина Якуба П'ясецького, конюшого литовського
• Регіна, дружина Мацея Дембицького, воєводи венденсбкого
• Марина, дружина Миколи Ясинського, писаря великого литовського

Примітки

1. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 85. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6

   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
2. Pas L. v. Genealogics — 2003.

   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Джерела

• Świętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576. — Kraków, 1917. — S. 149.
• Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Менск : Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2 : Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — 788 с.: іл. — ISBN 985-11-0378-0.