Самійленко Іван Матвійович

Іван Самійленко (1912, с. Валки, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія^[1] — 3 листопада 2006, США) — український державний і громадський діяч, учений. Останній голова Уряду Української Народньої Республіки в екзилі (1989—1992). Професор Лонґ Айленд Університету 1961—1980^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самійленко.

Іван Матвійович Самійленко
Іван Матвійович Самійленко
Голова Уряду УНР в екзилі
1989 — 22 серпня 1992
Президент	Плав'юк Микола Васильович
Попередник	Ярослав-Богдан Рудницький
Наступник	Вітольд Фокін (як Прем'єр-міністр України)
Народився	1912(1912) с. Валки, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	3 листопада 2006(2006-11-03)  США
Відомий як	громадський активіст
Громадянство	УНР
Національність	українець

Громадська діяльність

Був головою УНРади.

З 1985 р. — голова Консолідаційної комісії з переговорів з Конференцією українських партій і організацій (КУПО).

Був головою Українського інформаційного бюро у Вашингтоні.

Був дорадником конгресової комісії у Вашінґтоні з вивчення Голодомору в Україні 1932–1933 рр.^[3] Склав там свої свідчення.

Голова централі Українського національно-державного союзу (УНДС), почесний голова УНДС у США.

Член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці^[2].

1992 року відбув першу історичну подорож прем'єр-міністра УНР в Україну після виходу уряду на еміграцію. Був учасником офіційної передачі в Києві естафети влади від УНР Україні^[4].

Похований на цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук^[2].

Родина

Мама Івана Самійленка народилася в Україні, похована на новому цвинтарі (так звані «Піски») в селі Валки. Її було нелегально викрадено з табору смерті в Архангельській області (Лєпша) і привезено в Донбас. Там прожила вона нелегально, без паспорту, аж до самої хрущовщини^[1].

Син — Олег з дружиною Христиною, внук — Александер з дружиною Бріджет, внучка — Тамара^[2].

Публікації

• Самійленко, Іван [Матвійович]. Соціо-політичне тло голодового геноциду в Україні (Комунізм — смертельний ворог села) : Історичний нарис / І. Самійленко ; Вид. спілка — Українське Інформаційне бюро, інк. (Філадельфія США) — Київ : Просвіта, 1998. — 37 с.

Примітки

1. Іван М. Самійленко. Перша і, може, остання зустріч з Україною [Архівовано 2016-02-03 у Wayback Machine.] Щоденник «Свобода», 8 травня 1997, число 87, сторінка 2
2. Повідомлення про смерть Івана Матвієвича Самійленка [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] Щотижневик «Свобода», 10 листопада 2006, число 45, сторінка 27
3. Вітаємо з 90-річчям. Газета «Мета», листопад-грудень 2001.
4. 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. Історична правда. 22 січня 2012. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.