Салман Радуєв

Салман Бетирович Радуєв (13 лютого 1967, Гудермес, РРФСР — 14 грудня 2002, Солікамськ, Росія) — чеченський повстанець, один з польових командирів чеченських збройних сил часів Першої і початкового етапу Другої воєн Росії проти Чечні, бригадний генерал. Брав участь у військових діях проти російської федеральної влади, організатор низки гучних терактів на території Російської Федерації.

Салман Бетирович Радуєв
бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	13 лютого 1967(1967-02-13) Гудермес, РРФСР
Смерть	14 грудня 2002(2002-12-14) (35 років) Солікамськ (крововилив внутрішніх органів)
Поховання	Солікамськ
Військова служба
Приналежність	Чеченська республіка Ічкерія
Формування	Збройні сили ЧРІ
Війни / битви	Перша чеченська війна, Battle of Gudermesd, Kizlyar-Pervomayskoye hostage crisisd і Друга чеченська війна
Командування
Нині на посаді На посаді з
Нагороди та відзнаки
Орден «Честь Нації» Орден «Герой Нації» Медаль «Захисник Вітчизни» (у 1997 році позбавлений усіх нагород)

Біографія

Стверджував, що закінчив середню школу з відзнакою, потім отримав вищу економічну освіту. Під час служби в армії вступив в КПРС, був членом чечено-інгушського обкому ВЛКСМ. Після приходу до влади Джохара Дудаєва з червня 1992 року — префект Гудермесського району Чечні, з листопада 1992 — командир 6-ї бригади збройних сил Чеченської республіки^[1].

З початку 1995 року, під час Першої ченченської війни, його формування вело бої в східних районах Чечні. Став широко відомим після походу на Кизляр в січні 1996 року, в ході якого захопив близько 3 тис. заручників. Після переговорів з російською федеральною владою з більш ніж 160 заручниками його загін вирушив в бік чеченського кордону, але був блокований в селі Первомайському, де кілька днів тримав оборону, в ході якої з частиною бойовиків прорвався до Чечні.

За його наказом у квітні 1997 року були проведені вибухи на вокзалах в Армавірі і П'ятигорську. Також, для підняття свого авторитету приписував собі й інші теракти.

Кілька раз піддавався замахам з боку федеральних сил, був поранений, втратив око.

Був затриманий в березні 2000 року в селищі Новогрозненське в Чечні. Після арешту піддавався тортурам^[2]. 25 грудня 2001 Верховним судом Дагестану був звинувачений у тероризмі, захопленні заручників, розкраданні зброї, організації вбивств військовослужбовців, міліціонерів, а також в організації вибуху на залізничному вокзалі П'ятигорська 28 квітня 1997, при якому дві людини загинули, а ще понад 40 отримали поранення. Засуджений до довічного ув'язнення.

Помер у колонії «Білий лебідь», Солікамськ.

Див. також

• Шаміль Басаєв

Примітки

1. Как умирал Салман Радуев? [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Смерть: "Я слышал крики Салмана Радуева во время экзекуций" [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Салман Радуев о Провокациях / YouTube [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Салман Радуев / YouTube [Архівовано 21 червня 2014 у Wayback Machine.]