Саз (музичний інструмент)

Саз, інколи сааз (дослівно з перс. ساز означає інструмент; у перенесному значенні — ліра поета^[1]) — народний струнний щипковий грушоподібний музичний інструмент з 3–4 парними або потрійними струнами, поширений серед народів Закавказзя, Ірану, Афганістану та деяких країн Балканського півострова^[2]. Гриф саза зазвичай інкрустовано деревом і кісткою з вирізаними на них зеленими і червоними лініями. Довжина саза коливається від 38 до 55 см.

Саз

Світлина турецького саза Світлина турецького саза
Інші назви	Баглама, Джура
Класифікація	Струнні музичні інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса	321.321-6 і 321.321
Подібні інструменти	Бузукі, Лютня, Тамбура
Саз у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саз.

В Ірані саз називають будь-який музичний інструмент, а саме цей вид щипкового струнного інструменту — чогуром^[3].

В Туреччині сазом називають два музичних інструменти:

• ба(г)лама́ (тур. bağlama, від дієсл. bağlamak (прив'язувати, зав'язати). ) — великий саз (т. зв. «баглама з довгим грифом») з 7 струнами (дві парні струни й одна потрійна)^[4];
• джура́ (тур. cura, від перс. جوره , друг) — маленький саз з 6 струнами (трьома парними).

В Азербайджані саз має від 10 до 14 ладів і від 8 до 10 струн.

Баглама також була поширена серез кримських татар^[4]. Правильна назва інструменту — крим. узун сап баглама. Зараз спостерігається відновлення техніки гри та репертуару цього кримського народного інструменту.

Саз, який сьогодні широко поширений в Анатолії, має багато видів у Середній Азії. Прикладом цього є дутар, яким здавна користуються узбеки та туркмени; комуз киргизів, домбира, на якому грають казахи, каракалпаки, ногайці та туркестанці. Можна вважати, коли турки прийшли в Анатолію, вони, безсумнівно, привезли з собою деякі інструменти, такі як копуз і саз^[5].

Стрій

Традиційно саз лаштували під голос, тому абсолютна висота строю не важлива, лише правильність інтевалів між струнами. Але зараз для концертної діяльності у квінтовому строї багламу з довгим грифом налаштовують так, щоб найтовща струна звучала на соль.

Причина того, що хори струн розподіляються як дві, дві, і три в тому, що найтонші струни повинні бути найгучнішими. Їх використовують для вигравання мелодій. Тому найкращий варіант — це зробити так, щоб вони звучали гучніше за інші хори струн, а отже до основної струни додати ще дві на октаву вище^[6].

Стрій GDA (або квінтовий)

Зараз найпоширенішим, зокрема у Туреччині, для баглами з довгим грифом є стрій по квінтам, або «чорний стрій», на ноти соль (G), ре (D), ля (A).

Докладніше: Буквені позначення звуків

• Перша пара струн. Струна № 1 — нижча соль. Струна № 2 — соль на октаву вище першої.
• Середня пара струн. Струни № 3 і 4 налаштовані в унісон на ноту ре.
• Остання трійка струн. Струна № 5 лаштується на тон вище струни №1 на ноту ля. Дві останні налаштовані на октаву вище струни № 5.^[7]

Також квінтами багламу з довгим грифом лаштують у такі строї:

• G D A (стандартний стрій),
• A E B (альтернативний стрій),
• A# F C (альтернативний стрій)^[8].

Багламу з коротким грифом лаштують таким чином:

• C G D (стандартний стрій),
• D A E.

Інші строї

Існують й інші строї, зокрема ADA і AGD.

Лади

Лади на багламі нав'язуються. У сучасних умовах використовують матеріал на зразок риболовецької волосіні. У традиційній музиці їх можна переміщати, щоб отримати мікротональні варіації, які зустрічаються в турецькому мистецтві та народній музиці. Але фабричні іструменти мають стандартизований порядок ладів, що розташовуються за півтонами (як на сучасній гітарі). Але є ряд додаткових між ними ладів, які розміщуються так, щоб додати мікротональні звуки, характерні для турецької музики.

Спосіб гри

На багламі грають плектром, виготовленим, як правило, з кори черешні^[9] або, у сучасних умовах, з пластику. На сазі грають як сольно, так і в складі ансамблю. Він є одним з основних музичних інструментів азербайджанських та вірменських ашугів. Саз входить до складу оркестрових народних інструментів Азербайджану, Вірменії, Туреччини, Криму та Ірана.