З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Саз, інколи сааз (дослівно з перс. ساز означає інструмент; у перенесному значенні — ліра поета[1]) — народний струнний щипковий грушоподібний музичний інструмент з 3–4 парними або потрійними струнами, поширений серед народів Закавказзя, Ірану, Афганістану та деяких країн Балканського півострова[2]. Гриф саза зазвичай інкрустовано деревом і кісткою з вирізаними на них зеленими і червоними лініями. Довжина саза коливається від 38 до 55 см.
 | |
| Інші назви | Баглама, Джура |
|---|---|
| Класифікація | Струнні музичні інструменти |
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.321-6 і 321.321 |
| Подібні інструменти | Бузукі, Лютня, Тамбура |
| Саз у Вікісховищі | |
В Ірані саз називають будь-який музичний інструмент, а саме цей вид щипкового струнного інструменту — чогуром[3].
В Туреччині сазом називають два музичних інструменти:
В Азербайджані саз має від 10 до 14 ладів і від 8 до 10 струн.
Баглама також була поширена серез кримських татар[4]. Правильна назва інструменту — крим. узун сап баглама. Зараз спостерігається відновлення техніки гри та репертуару цього кримського народного інструменту.
Саз, який сьогодні широко поширений в Анатолії, має багато видів у Середній Азії. Прикладом цього є дутар, яким здавна користуються узбеки та туркмени; комуз киргизів, домбира, на якому грають казахи, каракалпаки, ногайці та туркестанці. Можна вважати, коли турки прийшли в Анатолію, вони, безсумнівно, привезли з собою деякі інструменти, такі як копуз і саз[5].
Традиційно саз лаштували під голос, тому абсолютна висота строю не важлива, лише правильність інтевалів між струнами. Але зараз для концертної діяльності у квінтовому строї багламу з довгим грифом налаштовують так, щоб найтовща струна звучала на соль.
Причина того, що хори струн розподіляються як дві, дві, і три в тому, що найтонші струни повинні бути найгучнішими. Їх використовують для вигравання мелодій. Тому найкращий варіант — це зробити так, щоб вони звучали гучніше за інші хори струн, а отже до основної струни додати ще дві на октаву вище[6].
Зараз найпоширенішим, зокрема у Туреччині, для баглами з довгим грифом є стрій по квінтам, або «чорний стрій», на ноти соль (G), ре (D), ля (A).
Також квінтами багламу з довгим грифом лаштують у такі строї:
Багламу з коротким грифом лаштують таким чином:
Існують й інші строї, зокрема ADA і AGD.
Лади на багламі нав'язуються. У сучасних умовах використовують матеріал на зразок риболовецької волосіні. У традиційній музиці їх можна переміщати, щоб отримати мікротональні варіації, які зустрічаються в турецькому мистецтві та народній музиці. Але фабричні іструменти мають стандартизований порядок ладів, що розташовуються за півтонами (як на сучасній гітарі). Але є ряд додаткових між ними ладів, які розміщуються так, щоб додати мікротональні звуки, характерні для турецької музики.
На багламі грають плектром, виготовленим, як правило, з кори черешні[9] або, у сучасних умовах, з пластику. На сазі грають як сольно, так і в складі ансамблю. Він є одним з основних музичних інструментів азербайджанських та вірменських ашугів. Саз входить до складу оркестрових народних інструментів Азербайджану, Вірменії, Туреччини, Криму та Ірана.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
