Сабашук Петро Павлович

Петро́ Па́влович Сабашу́к (нар. 13 липня 1957, с. Селище, Літинський район, Вінницька область) — український політик, підприємець та інженер. Народний депутат України 4-го і 8-го скликань.

Петро Павлович Сабашук
Народився	13 липня 1957(1957-07-13) (67 років) с. Селище, Літинський район, Вінницька область
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ
Членство	Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія	безпартійний
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сайт	sabashuk.com.ua

Народний депутат України
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Освіта

1976–1978 — служба в армії.

У 1983 році закінчив Вінницький політехнічний інститут (факультет «Автоматика і телемеханіка») і за розподілом приїхав до Запоріжжя, де і почав свою трудову діяльність на Комунарському підприємстві теплових мереж: пройшов шлях від рядового інженера до директора цього ж підприємства.

У 1988 році закінчив вечірнє відділення Запорізького індустріального інституту за спеціальністю «Промислова енергетика»; в цьому ж році очолив Комунарське підприємство теплових мереж.

Кар'єра

У 1995 році став головою правління ВАТ «Рассвет» (м. Запоріжжя). З 2001 до 2002 року був у цьому акціонерному товаристві головним конструктором наукового центру «Енергія». Зараз — голова домобудівного комбінату м. Запоріжжя.

Політична діяльність

З 2001 року — президент громадського об'єднання «Наше Запоріжжя».

Петро Сабашук двічі балотувався в мери Запоріжжя (у 2003 і 2006 роках), але займав лише третє місце.

З 14 травня 2002 до 25 травня 2006 — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 76 (Запорізька область). Голова підкомітету з питань ядерної політики та ядерної безпеки Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У березні 2006 був кандидатом у народні депутати від Громадянського блоку «ПОРА-ПРП» (№ 27 в списку), але він не зміг подолати тривідсотковий прохідний бар'єр.

2006–2010 роки — депутат Запорізької міської ради (за списками партії «Реформи і порядок»).

У 2010 році очолив Запорізький обласний виборчий штаб кандидата в Президенти України Віктора Ющенка.

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат в народні депутати в окрузі № 74 (Комунарський та частина Жовтневого райони міста Запоріжжя)^[2].

Переміг на ОВО № 74 на позачергових виборах до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року від партії «Блок Петра Порошенка».

Партійність

Член партії «Реформи і порядок» (був членом Ради Запорізької обласної організації та головою Запорізької міської організації), потім — «Наша Україна». Наразі — безпартійний.

Сім'я

Дружина Олена Анатоліївна (1961). Дочка Віталія, сини Ілля та Петро.

Нагороди

Кавалер ордена «За заслуги» III (квітень 1997)^[3] і II (січень 2009)^[4] ступенів.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 26 серпня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
3. Указу Президента України «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
4. Указу Президента України № 30/2009 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання

• Верховна Рада України 4-го скликання [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Сайт ЦВК
• Офіційна Україна сьогодні