Рікардо Бофіль-і-Леві (ісп. Ricardo Bofill Leví; 5 грудня 1939, Барселона — 14 січня 2022) — іспанський (каталонський) архітектор.
| Рікардо Бофіль | |
|---|---|
| Рікардо Бофіль-і-Леві ісп. Ricardo Bofill Leví ісп. Ricardo Bofill Leví | |
 | |
| Народження | 5 грудня 1939 |
| Смерть | 14 січня 2022 (82 роки)° коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[2] |
| Країна | Іспанія |
| Навчання | Женевський університет, Вища технічна школа архітектури Барселониd (невідомо)[2] і Lycée Français de Barceloned (невідомо)[3] |
| Діяльність | архітектор, містобудівник, кінорежисер, письменник, furniture designer |
| Праця в містах | Барселона, Мадрид, Прага, Монпельє, Париж |
| Архітектурний стиль | постмодернізм |
| Найважливіші споруди | Національний театр Каталонії, Північний кампус Політехнічного університету Каталонії, будинок-студія Рікардо Бофілла в Барселоні (ревіталізація покинутого Цементного заводу), готель W Barcelona |
| Реставрація пам'яток | ревіталізація покинутого Цементного заводу |
| Нереалізовані проєкти | Версальський палац для мас в Парижі |
| Нагороди | |
| Батько | Emilio Bofilld |
| Брати, сестри | Anna Bofill Levíd |
| Діти | ·Ricardo Emilio Bofilld і Pablo Bofilld |
| Сайт | ricardobofill.com |
| Рікардо Бофіль у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився в місті Барселона в єврейській родині. 1995 року закінчив Французький інститут у Барселоні, а також навчався в архітектурній школі. Був виключений за участь у політичній діяльності. Освіту продовжив у Швейцарії, у Школі архітектури міста Женева. З 1960-х почав архітектурну практику. Разом з двома колегами — архітекторами (Пітер Ходжкінсон, Жан-П'єр Карне) заснував Ricardo Bofill Taller de Arquitectura. З 1978 року відкрив друге ательє в місті Париж. Мав архітектурну практику в містах Марокко, Чехії, Франції, Іспанії, Сполучених Штатах, Швеції, Росії тощо.
Помер 14 січня 2022 від наслідків коронавірусної хвороби[4].
Вибрані твори
- «Червоний мур», 1973
- Власний будинок-студія (ревіталізація покинутого Цементного заводу), Барселона, 1973–1975.
- The Golden Number Plaza, Монпельє, 1984
- Château Lafite Rothschild, Франція, 1986
- Парк для міста Турія, Валенсія, 1988
- Музична школа, Хьюстон, США, 1988
- Арсенал (ревіталізація старовинної споруди), Мец, Франція, 1989
- квартал Бофілл бейдж, Стокгольм, Швеція, 1992
- Палац Конгресів, Мадрид, 1993
- Національний театр Каталонії, 1997
- Твін центр, Касабланка, Марокко, 1999
- Цитадель центр, Чикаго, 2003
- Конгрес-центр, Стрельна, Росія, 2007
- Готель W Barcelona, Барселона, 2010
Галерея творів
Театральна сцена, Арсенал в місті Мец, Франція
Північний кампус, Політехнічний університет Каталонії.
Споруда Юнайтед Контінентал в Чикаго, США
квартал Бофілл бейдж, Стокгольм, Швеція
Житловий будинок на вул Св. Григорія, Барселона
Житловий будинок «Волден-7», Сан-Жуст-Десверн, Барселона
Палац конгресів, Мадрид
Бібліографія
- Jean-Louis André et Patrick Genard. «Swift, Architecture & Technologie». Publicado por Taller Design, 1991.
- «Ricardo Bofill. Barcelona Airport». Edizioni Tecno, Milán, Italia 1991.
- Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espacio y Vida». Tusquets, Barcelona, España 1990.
- Annabelle D'Huart. «Ricardo Bofill». Editions du Moniteur, París, Francia 1989.
- Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espaces d'une vie». Odile Jacob, París, Francia 1989.
- «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Edificios y proyectos 1960–1984». Gustavo Gili, Barcelona, España 1988.
- Warren A. James. «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Buildings and Projects 1960–1984». Rizzoli International, New York, EEUU 1988.
- «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura». Global Architecture. Architects nº 4. Rizzoli International, New York, EEUU. 1985.
Див. також
Примітки
Посилання
.svg){kind=small}
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
