Рівень акредитації

Рівень акредитації закладу вищої освіти — рівень спроможності закладу вищої освіти певного типу проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації. З прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту» у вересні 2014 року не застосовується, але залишаються відповідні відсилання до терміна у низці нормативно-правових актів з питань освіти.

Загальновживані назви установ

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів було встановлено чотири рівні акредитації^[1][2]:

• I рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них заклади вищої освіти;
• II рівень — коледж, інші прирівняні до нього заклади вищої освіти;
• III рівень — інститут, консерваторія;
• IV рівень — інститут, консерваторія, академія, університет.

За результатами акредитації закладів вищої освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, встановлював рівень акредитації закладу освіти^[3].

Підготовка студентів

Залежно від отриманого закладом вищої освіти рівня акредитації, у ньому може здійснюватися підготовка фахівців з різними освітньо-кваліфікаційними рівнями^[4]:

• ЗВО I рівня акредитації — заклад вищої освіти, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
• ЗВО II рівня акредитації — заклад вищої освіти, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
• ЗВО III рівня акредитації — заклад вищої освіти, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
• ЗВО IV рівня акредитації — заклад вищої освіти, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Заклад вищої освіти рівня акредитації вище першого може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є заклад вищої освіти першого рівня акредитації, або відповідний структурний підрозділ^[5].

Згідно з даними державного комітету статистики України станом на 2009/2010 навчальному році в Україні функціонували 350 вишів III—IV рівня акредитації. У порівнянні з 1990/1991 роком (149 вишів) кількість таких навчальних закладів в Україні збільшилася більш ніж вдвічі. Крім того, в 2009/2010 навчальному році свої освітні послуги надавали 511 закладів I—II рівня акредитації. У порівнянні з 1990/1991 роком (742 виші) їх число зменшилося на 231 одиницю.^[6]

Самоврядування академустанов

I рівень акредитації

ЗВО надається право присвоювати випускникам кваліфікацію молодшого спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Самостійної розробки і затвердження навчальних програм;
• Використання різних систем оплати праці у межах фонду заробітної плати;
• Додаткового фінансування за встановлюваними щорічно підвищуваними нормативами та пріоритетного матеріально-технічного забезпечення у межах коштів, виділених Міністерству на утримання підвідомчих закладів вищої освіти;
• Установлення підвищеного розміру стипендій за рахунок загальної суми, передбаченої для цієї мети;

II рівень акредитації

ЗВО надається право присвоювати випускникам кваліфікацію бакалавра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Самостійного визначення форм організації навчального процесу (денна, без відриву від виробництва, екстернат);
• Запрошення на контрактній основі викладачів і вчених із різних регіонів України та зарубіжних країн;
• Створення у своєму складі науково-виробничих установ різних типів;

III рівень акредитації

ЗВО надається право присвоювати кваліфікацію спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Визначення змісту освіти (навчальні плани і програми);
• Визначення структури спеціальностей у межах затвердженого плану прийому і встановлення правил прийому;
• Створення у складі вишу навчальних закладів і науково-виробничих організацій різних типів;
• Установлення різних рівнів посадових окладів у межах фонду заробітної плати;
• Організації навчальних підрозділів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
• Використання для заохочення викладачів частини коштів, які надходять за підготовку спеціалістів;

IV рівень акредитації

ЗВО надається право присвоювати кваліфікацію магістра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Визначення змісту освіти;
• Визначення структури і плану прийому;
• Установлення тривалості навчання;
• Присвоєння й присудження вчених ступенів і звань;
• Фінансування за найбільш високими нормативами, що встановлюються щорічно у межах коштів, передбачених міністерствам і відомствам на підготовку кадрів;

• Самостійного створення у своїй структурі закладів освіти і наукових установ різних типів (ліцеї, коледжі, інститути підвищення кваліфікації, науково-дослідні інститути тощо) у межах асигнувань, передбачених у бюджеті на фінансування цих закладів освіти і установ;
• Самостійного планування та розвитку пошукових і фундаментальних досліджень у межах додаткових позаконкурсних бюджетних асигнувань;

• Самостійного розпорядження усіма видами асигнувань.^[7]

Див. також

• Акредитація закладу вищої освіти
• Вища освіта в Україні
• Заклад вищої освіти
• Список закладів вищої освіти України
• Ліцензування закладу вищої освіти
• Педагогічні і науково-педагогічні працівники вишів
• Наукові ступені і вчені звання
• Спеціалізовані вчені ради
• Концепції класичного університету
• Документ про вищу освіту
• Програма з вищої освіти
• Галузеві стандарти вищої освіти
• Стандарти вищої освіти закладів вищої освіти

Джерела

• Вища освіта в Україні
• Портал — Вища освіта

Примітки

1. Закон України «Про освіту», стаття 43
2. Закон України «Про вищу освіту», стаття 25
3. Закон України «Про освіту», стаття 15
4. Закон України «Про вищу освіту», стаття 24
5. Кабінет міністрів України — Постанова «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)»
6. За последние 20 лет количество украинских вузов увеличилось вдвое
7. Постанова від 1 червня 1992 р. N 303 Про акредитацію закладів вищої освіти

Посилання

• Закон України про вищу освіту 2002 р.