Квічаль рудобровий

Квіча́ль рудобровий^[5] (Ixoreus naevius) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає в Північній Америці^[6]. Це єдиний представник монотипового роду Рудобровий квічаль (Ixoreus).

? Квічаль рудобровий
Самець рудобрового квічаля Самиця рудобрового квічаля
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Дроздові (Turdidae) Рід: Рудобровий квічаль (Ixoreus) Bonaparte, 1854[2] Вид: Квічаль рудобровий
Біноміальна назва
Ixoreus naevius (Gmelin, JF, 1789)[3][4]
Ареал виду     Гніздування     Зимування     Проживання впродовж року
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Turdus naevius J. F. Gmelin, 1789 Zoothera naevia (J. F. Gmelin, 1789)
Посилання
Вікісховище: Ixoreus naevius Віківиди: Ixoreus naevius EOL: 45510180 ITIS: 179773 МСОП: 22708385 NCBI: 172416

Опис

Самець рудобрового квічаля

Самиця рудобрового квічаля

Рудобровий квічаль

Рудобровий квічаль

Довжина птаха становить 20-26 см, розмах крил 34-42 см, вага 65-100 г. Довжина крила становить 11,8-13,6 см, довжина дзьоба 18-23 мм, довжина цівки 29-33 мм. У самців під час сезону розмноження тім'я і потилиця пурпурово-чорні. Від очей до потилиці ідуть широкі, яскраві, оранжево-коричневі "брови". Лоб чорний, від дзьоб через очі ідуть широкі чорні смуги. Горло і верхня частина грудей оранжево-коричневі, живіт світліший, гузка і нижні покривні пера хвоста білуваті. На грудях є широка чорна смуга, на махових перах є темні смуги. Хвіст пурпурово-чорний. Очі темно-карі, дзьоб темно-сірий, лапи охристі або коричневі. Самиці мають дещо менш яскраве забарвлення, смуги через очі у них блідо-пурпурово-чорні, "комір" на грудях у них сіруватий, нижня частина тіла більш бліда. Молоді птахи мають ще менш яскраве, переважно буре забарвлення, на крилах у них є дві оранжеві смуги.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[7]

• I. n. meruloides (Phillips, AR, 1991) — південна Аляска і північно-західна Канада;
• I. n. naevius (Phillips, AR, 1991) — від південно-східної Аляски і західної Канади до північного заходу США;
• I. n. carlottae (Phillips, AR, 1991) — архіпелаг Хайда-Гваї;
• I. n. godfreii (Sclater, PL, 1859) — внутрішні райони західної Канади і північного заходу США (Колумбійське плато між Скелястими і Каскадними горами).

Поширення і екологія

Рудоброві квічалі гніздяться на Алясці, на заході Канади та на північному заході Сполучених Штатів Америки. Більшість популяцій взимку мігрують на південь, досягаючи Каліфорнії і півночі Баха-Каліфорнії. Деякі південні популяції, а також популяції, що мешкають на узбережжі і островах Британської Колумбії та в районі Аляскинської затоки є осілими або мігрують в долини. Деякі птахи трапляються на сході континенту, окремі бродячі особини спостерігалися у Великий Британії, Ісландії, на Бермудських та на Оркнейських островах. Рудоброві квічалі живуть в підліску вологих хвойних і мішаних лісів, зокрема в дощових лісах, в тайзі, на узліссях, в парках і садах, іноді трапляються в тундрі.

Поведінка

Рудоброві квічалі влітку живлятьсяпереважно комахами та іншими безхребетними, взимку велику роль в їх раціоні відіграє насіння, ягоди і жолуді. Протягом року вони споживають різноманітні ягоди, зокрема сніжноягідником, Vaccinium parvifolium, Lonicera hispidula, Arbutus menziesii, Rubus spectabilis, Rubus parviflorus

Взимку вони зустрічаються невеликими, розрідженими зграйками до 20 птахів, під час сезону розмноження зустрічаються парами і демонструють територіальну поведінку. Рудоброві квічалі є моногамними птахами. Гніздо будується самиею, воно має чашоподібну форму, робиться з гілочок, кори і трави, встелюється м'якою травою. В клалці від 3 до 4 блідо-блакитних яєць, іноді легко поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває 14 днів, насиджують лише самиці. Пташенята покидають гніздо через 13-15 днів після вилуплення.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Ixoreus naevius: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 02 липня 2022
2. Bonaparte, Charles Lucien (1854). Notes sur les collections rapportées en 1853, par M. A. Delattre, de son voyage en Californie et dans le Nicaragua. Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences. 38: 1—11, 53—67, 258—266, 378—389, 533—541, 650–665 [3].
3. Gmelin, Johann Friedrich (1789). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 2 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 817—818.
4. Latham, John (1783). A General Synopsis of Birds. Т. 2, Part 1. London: Printed for Leigh and Sotheby. с. 27.
5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
6. Scott, Shirley L., ред. (1987). Field Guide to the Birds of North America (вид. 2nd). National Geographic Society. с. 328. ISBN 0-87044-692-4.
7. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Thrushes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 липня 2022.

Джерела

• Richard Sale: A Complete Guide to Arctic Wildlife. Christopher Helm, London 2006, ISBN 0-7136-7039-8.
• George, T. Luke (2000). Poole, A. (ред.). Varied Thrush (Ixoreus naevius). Birds of North America (541). doi:10.2173/bna.541.