Рудко Василь

Василь Рудко (псевд. Р. Лісовий; нар. 17 жовтня 1910(19101017), с. Переволочна, Галичина — пом. 1 травня 1995, Бристоль) — український філософ, публіцист, політичний діяч.

Рудко Василь
Народився	17 жовтня 1910(1910-10-17) Переволочна, Буський район, Львівська область, Україна
Помер	1 травня 1995(1995-05-01) (84 роки) Бристоль
Країна	Польська Республіка  США
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудко.

Життєпис

Середню освіту здобув у Золочівській та Львівській академічній гімназії. В 1929—1935 рр. навчався у Львівському університеті^[1]. В студентські роки був видатним студентським діячем^[2]. В 1935—1937 був редактором неперіодичного журналу «Студентський вісник», органу Союзу українських студентських організацій під Польщею (СУСОП), певний час був головою СУСОП^[3].

В 1939 р. був заарештований, сидів у тюрмі Бригідки у Львові^[1].

У 1941—1944 рр. продовжив навчання в Берліні, очолював Націоналістичну організацію українських студентів Великонімеччини (НОУС) (членами якої були також Іван Лисяк-Рудницький та Омелян Пріцак), був редактором місячника «Бюлетень НОУС» в 1943—1944 рр. 1947 р. захистив у Геттінгенському університеті докторську дисертацію за темою «Das Wesen der sittlichen Wertmaterie: Ein Beitrag zum Strukturproblem des ittlichen Phaenomens»^[1].

Після розколу в ОУН спочатку залишився у фракції Андрія Мельника, і навіть отримав пропозицію зайняти посаду ідеологічного референта ОУН, але від неї відмовився і поступово відійшов від партійної діяльності^[4]. В 40-х рр. поступово перейшов на консервативні позиції, був близьким до державницьких ідей В'ячеслава Липинського.

Автор книжки «Розлам в ОУН» (1949), в якій піддав гострій критиці український націоналістичний рух і Дмитра Донцова. Ця праця спершу вийшла, як цикл статей у часописі «Українські Вісті» в Новому Ульмі, а потім і окремою книжкою^[2].

1950 р. емігрував до США, де спочатку кілька місяців працював залізничному будівництві в Чикаго, а потім в Нью-Йорку в статистичній фірмі. У 1968 р. отримав диплом з бібліотекознавства в Колумбійському університеті. В 1968—1977 працював бібліотекарем у Славістичному відділі бібліотеки Єльського університету. 1966—1967 рр. був редактором журналу «Листи до приятелів» (після смерті Миколи Шлемкевича)^[1].

Був дійсним членом УВАН, головою її філософської секції, членом Об'єднання Українських Письменників «Слово». З 1980 р. — член Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського, з 1987 р. — член Управи цього інституту^[4].

Праці

• Лісовий Р. Тридцяті роки студентського Львова. — Прага, 1941.
• Лісовий Р. Розлам в ОУН (Критичні нариси з нагоди двадцятиліття заснування ОУН). — Б.м.: Україна, 1949. — 221 с.

Примітки

1. Rudko Vasyl // Енциклопедія української діяспори
2. Зиновій Книш. Розбрат. Архів оригіналу за 31 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.
3. Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 54
4. Націоналізм. Антологія. 3-тє вид. — Київ: Смолоскип, Простір, 2010 — С. xliii

Посилання

• Василь Рудко. Чинний націоналізм: активність versus культура. // Націоналізм: Антологія. — К.: Смолоскип, 2000. — С. 350—385. (розділ з книжки «Розлам в ОУН»)