Рудаков Олександр Петрович

Олександр Петрович Рудаков (11 вересня 1910(19100911), Пологи, Воскресенська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія, тепер місто Запорізької області — 10 липня 1966, Москва, СРСР) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1956—1962 роках. Член ЦК КПРС у 1962—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. Член ЦК КПУ в 1952—1956 роках.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудаков.

Рудаков Олександр Петрович
Народився	29 серпня (11 вересня) 1910  Пологи, Воскресенська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[1]
Помер	10 липня 1966(1966-07-10)[1] (55 років)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині службовця. Закінчив сім класів неповної середньої школи на Петровському руднику Донбасу.

У 1925 році вступив до комсомолу. З 1927 року працював плакатистом Будинку культури, а з 1928 року — кріпильником, лебідчиком, забійником на шахтах № 1 та № 4—2 Петровського рудника Донбасу.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1930 році відряджений на навчання на робітничий факультет Ленінградського гірничого інституту. У 1932—1937 роках — студент Ленінградського гірничого інституту.

З 1936 року — на комсомольській роботі. У 1937 році закінчив Ленінградський гірничий інститут.

У січні 1938—1942 роках — інструктор, завідувач вугільно-рудного відділу ЦК КП(б)У, заступник завідувача відділу вугільної промисловості ЦК КП(б)У.

Під час німецько-радянської війни у 1941—1942 роках був уповноваженим Військової Ради Південно-Західного фронту. У вересні 1942 — квітні 1944 року — інструктор Управління кадрів ЦК ВКП(б).

З травня 1944 по листопад 1948 року — завідувач відділу вугільної промисловості ЦК КП(б)У. Одночасно в грудні 1946 (затверджений) — листопаді 1948 року — заступник секретаря ЦК КП(б)У по вугільній промисловості.

У грудні 1948 — січні 1953 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК КП(б)У.

У січні 1953 — червні 1954 року — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КПУ.

З червня 1954 до 10 липня 1966 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК КПРС.

23 листопада 1962 — 10 липня 1966 року — секретар ЦК КПРС. 23 листопада 1962 — 16 листопада 1964 року — голова Бюро ЦК КПРС по промисловості і будівництву.

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі