Рубінштейн Сергій Леонідович

Сергі́й Леоні́дович Рубінште́йн (18.06.1889, Одеса —11.01.1960, Москва) — український і російський радянський психолог і філософ, член-кореспондент АН СРСР і академік Академії педагогічних наук РРФСР.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Рубінштейн.

Рубінштейн Сергій Леонідович
Народився	18 червня 1889 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Помер	11 січня 1960(1960-01-11)[1][2][…] (70 років) або 11 листопада 1960(1960-11-11)[3] (71 рік)  Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	психолог, філософ
Галузь	психологія
Alma mater	Марбурзький університет
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Вчене звання	професор
Відомі учні	Ksenia Abulkhanovad, Sergey Anisimovd, Lûdmila Ivanovna Ancyferovad, Andrey Brushlinskyd і Ярошевський Михайло Григорович
Знання мов	російська[2][4]
Заклад	Новоросійський університет, Одеський інститут народної освіти, Московський університет
Членство	Академія наук СРСР
Брати, сестри	Рубінштейн Микола Леонідович
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда»

Біографія

С. Л. Рубінштейн народився 6 (18) червня 1889 року в м. Одеса в родині адвоката.

В 1913 році закінчив факультет філософії Марбурзького унііверситету. Там захистив дисертацію «До проблеми методу». В 1914 році повернувся до Одеси і викладав у гімназіях. В 1919 році був обраний приват- доцентом кафедри філософії Новоросійського університету.

В 1921—1930 роках працював в Одеському інституті народної освіти, де був обраний професором. Одночасно з 1922 року був директором Одеської наукової бібліотеки. Брав участь у діяльності Одеського філософського товариства.

В 1930—1942 роках очолював кафедру психології Державного педагогічного інституту в Ленінграді.

В 1937 році затверджений у науковому ступені доктора педагогічних наук та присвоєно вчене звання професора.

В 1942—1949 роках завідува кафедрою психології Московського університету. В 1942—1945 роках очолював Інститут психології Академії педагогічниї наук РРФСР, а в 1945—1949, 1956—1960 роках — сектор психології Інституту Філософії АН СРСР.

Був переслідуваний під час компанії боротьби з космополітизмом 1947—1950 рр. Реабілітований в 1953 році.

В 1943 році був обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР, а у 1945 році — дійсним членом Академії педагогічниї наук РРФСР,

Помер 11 січня 1960 року у Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

Наукова діяльність

С. Л. Рубінштейна цікавили теоретичні питання загальної психології, зокрема її філософські підстави з позицій рефлексології. Його підручник «Основи загальної психології» (1940 р.), укладений на багатому експериментальному матеріалі, дає критику філософських і психологічних напрямів з позицій марксизму. Ці філософські принципи розвинув також з історичного аспекту у роботі «Принципи й шляхи розвитку психології» (1959 р.).

Праці

• Основы психологии. — М.: Учпедгиз, 1935. — 496 с.
• Основы общей психологии. — М.: Учпедгиз, 1940. — 596 с.
• Бытие и сознание. — М.: АН СССР, 1957. — 328 с.
• О мышлении и путях его исследования. — М.: АН СССР, 1958. — 147 с.
• Принципы и пути развития психологии. — М.: АН СССР, 1959. — 354 с.
• Проблемы общей психологии/ Отв. ред. Е. В. Шорохова. — М.: Педагогика, 1973. — 423 с.

Нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Медалі «За оборону Ленінграда», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Сталінська премія (1942 р.)